Ігор Замоцький

Замоцький Ігор Вадимович народився 26 липня 1997 року у місті Кропивницькому. Навчався у школі №26 (нині ліцей «Нова українська школа») з 01 вересня 2003 року по 31 травня 2012 року. Після школи закінчив будівельний технікум, далі навчався за спеціальністю «Економіка» в Центральноукраїнському національному технічному університеті. У жовтні 2016 року підписав контракт зі Збройними силами України, пішов служити. А на початку повномасштабного вторгнення продовжив захищати Батьківщину. За словами самого воїна: «Я нічого не боюся. Лише страшно, що російський прапор може з’явитись на моєму районі…»

У Ігоря Замоцького залишилася мати.

Ігор завжди підтримував близьких ділом і словом, своєю щирою посмішкою. Дуже любив маму й турбувався про неї.

"Я, як мати єдиного сина, пишаюсь його незламністю та патріотизмом, і вважаю, що молодший сержант Замоцький Ігор – справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно)...", - зазначила мама Ігора, пані Тетяна, у петиції до Президента України №22/201316-еп. 

За словами одного із побратимів: "Він мене врятував, витяг із пекла, хоча я думав, що вже все…"

Зі слів класного керівника: "Ігор Замоцький у школі був завжди рухливим непосидючим хлопцем. Хотів дружити з усім світом. Поспішав жити, бути в курсі усіх подій. Був готовий допомогти, навіть якщо його не просили. Завжди відстоював свої права. Не давав спуску своїм кривдникам, незважаючи на їхній вік чи статуру..." 

У жовтні 2016 року Ігор підписав контракт із ЗС України та почав служити в 3-му окремому полку спецпризначення ССО у військовій частині А2077. Приймав безпосередню участь в АТО та операції об’єднаних сил на сході України. Постійно працював над підвищенням рівня професійної майстерності та особистих якостей, вмів знайти головну ланку в роботі. Швидко орієнтувався в обстановці та приймав доцільні рішення. На війні був старшим оператором ССО.

Коли почалася повномасштабна війна в 2022 року, завдяки професійним діям Ігоря, артилерією ЗС України було знищено багато ворожої техніки, важкої броньової техніки та особового складу ворога.

Під час виконання бойового завдання Ігор отримав осколкове поранення і завдяки високому рівню навченості зумів надати первинну медичну допомогу собі та побратиму, але ціною власного здоровʼя, без реабілітації, поїхав продовжувати воювати. Через 2 місяці вдруге був поранений, але знову без реабілітації поїхав на війну зі словами: «Ненька в небезпеці, хто як не Я!?».

8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в с. Благодатне Донецької області, молодший сержант Замоцький Ігор йшов попереду групи в головному дозорі. Під час пересування ним особисто було виявлено протипіхотні міни, які були подолані без втрат. Під час контрнаступу Ігор знищив двох противників. Під час бою декілька військовослужбовців групи отримали поранення, на що молодшим сержантом було прийняте рішення зайняти позицію за укриттям, для прикриття виходу групи з пораненими військовослужбовцями. Під час прикриття виходу групи, Ігор мужньо загинув, прикриваючи своїх побратимів, і завдяки йому вся група особового складу залишилась в живих. Ігор із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі, українському народові та Україні.

16 червня 2023 року, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища міста Кропивницького, містяни провели у засвіти Ігоря Замоцького.

Під час відбиття повномасштабного вторгнення відзначений двома державними нагородами:

– орден «За мужність» ІІІ ступеня – на той час ще у званні старшого солдата (Указ Президента України №293/2022 від 3.05.2022);

– медаль «За військову службу Україні» – вже у званні молодшого сержанта (Указ Президента України №532/2022 від 21.07.2022).

• Фейсбук Кропивницької міської ради.

• Інтернет-портал "Суспільне. Новини". 

• Сайт Центральноукраїнського національного технічного університету. 

• Адміністрація Ліцею "Нова українська школа".