Володимир Тигнян

1989-2015 рр.

Біографія

Володимир Олександрович Тигнян народився 4 листопада 1989 року в селі Катеринівці, Кіровоградського району, де згодом пішов у школу. Потім продовжив навчання та здобув повну загальну середню освіту в Кіровоградській НВО «ЗОШ-інтернат, ліцей «Сокіл». Професії муляра, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварника ручного зварювання здобув у ПТУ № 8, яке закінчив 2008 року. Товариському, відповідальному хлопцеві завжди доручали серйозні справи.

Шостого травня 2009 року його призвали на строкову військову службу. Спочатку він проходив її в навчальному центрі «Десна», де опановував військову спеціальність механіка-водія, згодом служив у Кривому Розі. Відслуживши, працював переважно на будовах.

Родина

Мати – Тигнян Лада Миколаївна.

Брат-близнюк – Тигнян Валерій Олександрович.

Сестра – Тетяна Олександрівна.

Молодший братик – Владислав, який народився вже після загибелі Володимира.

Захоплення

Зі слів матері, Володя дуже полюбляв рибалити. Вона згадує: «Коли ми переїздили із села в місто, то він усе бідкався, де ж він «полюватиме» на рибу. Та невдовзі знайшов і в Кіровограді такі місця: ходив з товаришем Василем вудити на Інгул, на Солдатські ставки. Він мені завжди на день народження приносив упійманих щук, щоб я їх начиняла, готувала фаршировану рибу.

Уже на Донбасі ця його пристрасть до риболовлі стала у пригоді і йому, і його бойовим товаришам. Там син, коли йому з побратимами бракувало їжі, якимось чином примудрявся ловити рибу, на ній вони деякий час і трималися».

Відгуки друзів

Побратими згадують Володимира, як вірного товариша, веселого, готового прийти на допомогу в будь-якій ситуації. 

"Володимир, із братом-близнюком Валерієм, навчалися разом і в школі, і в професійно-технічному училищі, – розповідає мати старшого солдата Лада Миколаївна, – вони й працювали теж разом. Що їм не доручиш – усе робили як слід".

Військовий шлях

Мобілізували Володимира до лав Збройних Сил України в жовтні 2014 року. У складі 300-го навчального танкового полку, 169 навчального центру сухопутних військ Збройних Сил України. Володимиру присвоїли звання «старший солдат», призначили на посаду командира відділення навчально-танкового взводу навчально-танкового батальйону. Його завданням було навчати новоприбулих солдатів. 

Після підписання контракту з військовою частиною, Володимир воював у зоні АТО, під містом Дебальцевим. Повернувшись звідти, мав у навчальному центрі готувати танкістів.

Хлопець планував і надалі, після ротації, залишитися на службі, на посаді інструктора та захищати Батьківщину Однак, мрії обірвалися…

Загинув Володимир 16 січня 2015 року героїчною смертю, поблизу кургану «Гостра Могила», неподалік селища Польове, Шахтарського району, Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина зайнялася, Володимир намагався врятувати своїх побратимів від полум’я, тож скерував танк в озеро. Всі вибралися, крім Володимира: товариші не змогли його витягти, тому що заклинило люк. 

Похований Герой у місті Кропивницький, на Рівненському кладовищі.

Нагороди

Володимир нагороджений відзнакою «за заслуги» ІІ ступеня, медаллю «за мужність і відвагу».

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Володимира Тигняна нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

9 квітня на будівлі Катеринівської школи (Кіровоградський район) відкрили меморіальну дошку воїну АТО Володимиру Тигняну.

Володимир вшановується в меморіальному комплексі «Зала Пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 січня.

Вічна пам'ять Герою!

Найкраща «Зала Пам’яті» – оті,

Хто не забуде Подвигу героїв…

Ти теж Герой, бо – у своїм житті –

Сміливо йшов у пеклища двобоїв!

Ти чесно працював у мирні дні,

Всім помагати був завжди у змозі.

І строкову служив ти у «Десні»,

А згодом – водієм в Кривому Розі.

Та в час, коли пожежами війни

Вчорашнє мирне небо опалилось –

Ти вирушив у військо восени

І у житті одразу все змінилось,

Бо будівельник мужнім став бійцем

І з ворогами воював щосили…

Але твій танк, уражений свинцем –

Зайнявся біля «Гострої Могили»…

Тоді ти врятував товаришів:

Своїх напризволяще не покинув,

Та з танку врятуватися не вспів

І у воді, і полум’ї загинув…

Тобі – Звитяжцю – Слава назавжди!

Достойно ти пройшов свою дорогу!

Геройські ти поліг, та далі йти

Отим, хто здобуває ПЕРЕМОГУ!

Джерела