Віталій Федитник

1988–2015 рр.

Біографія

Віталій Валерійович Федитник народився 2 липня 1988 в селі Докучаєво, Устинівського району Кіровоградської області. До 2006 року, Віталій навчався в середній школі рідного села. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі № 45 міста Кривий Ріг, де здобув спеціальність автослюсаря. 

Родина

У Віталія залишилися дружина Наталія, син Сергій 2013 року народження та батько. 

Захоплення

Віталій мріяв стати десантником. Гордився що служить в 3-полку. Мав хобі футбол. 

Відгуки друзів

Зі слів дружини Наталі, Віталій був гарним батьком, чоловіком, сином та воїном. Мав багато товаришів на роботі. Був відданий своїй службі. 

Військовий шлях

У 2009 році Віталій був призваний на строкову службу до Збройних сил України. З 2010 року служив за контрактом, як старший сержант, старший розвідник-командир відділення 3-го окремого полку спецпризначення. Опанував усі види стрілецької зброї. Мав 29 стрибків з парашутом і 2 нічних.

Неодноразово, група, в складі якої перебував старший сержант Віталій Федитник, брала участь у бойових зіткненнях з сепаратистами, у звільненні міст Слов’янськ, Краматорськ та обороні Донецького та Краматорського аеропорту. 

16 лютого 2015 року Віталій забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. Група, в складі якої був Віталій, виконувала бойове завдання та потрапила в засідку терористів. БТР, в якому перебували українські військовики, було підірвано. Федитник вступив у бій з ворогом, прикриваючи відхід групи та зазнав смертельного поранення. У березні 2015 року Герой був знайдений серед загиблих. 24 березня похований у м. Кіровограді на Алеї Слави.

Нагороди

Указом Президента України 17 липня 2015 року, «за особливу мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Віталій  Федитник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

Нагороджений відзнакою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради  «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно).  

Нагороджений загальноукраїнською відзнакою з особливим статусом – Орден “За мужність і відвагу” (посмертно).

Нагороджений відзнакою Української православної церкви Київського патріархату – медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

На фасаді  Докучаєвської школи встановлена меморіальна дошка Федитику Віталію Валерійовичу.

Вічна пам'ять Герою!

Ходив у школу рідного села,

Навчався потім у Кривому Розі.

А далі служба в армії була,

Однак ти не спинивсь на півдорозі:

Рішив піти у лави Збройних Сил,

Щоб давню мрію, врешті-решт, здійснити:

Мужнів твій дух в цім полум’ї горнил,

Які змогли тебе як слід зміцнити.

Відтак, звитяжним воїном ти став:

Опанував і тактику, і зброю.

Коли ж війни жахливий день настав –

То ти одразу вирушив до бою.

І на Донбасі бився за міста;

Мов кіборг, захищав аеропорти:

За Україну, з Вірою в Христа,

Відважно і завзято, без погорди.

Для виконання бойових завдань

Ти йшов у пекло, у майбуть незнану.

Але війна свою зібрала дань

І нанесла тобі смертельну рану…

Поліг ти в лютій битві як Герой:

Прикрив відхід товаришів собою.

Та Подвиг незабутній твій отой 

І ми завжди, у Пам’яті, з тобою…

Джерела