Анатолій Разкевич

1979-2023 рр. 

Біографія

Разкевич Анатолій Дмитрович народився 23 травня 1979 року. Народився у селі Бережки Дубровицького району Рівненьської області. Навчався в місті Кропивницькому, у Лелеківській гімназії  з 1986 по 1996 роки. 

Проживав у місті Кропивницький разом з дружиною та двома синами 2004 та 2007 років народження.

З кінця 2019 року працював в автотранспортному цеху підприємства ОКВП "Дніпро-Кіровоград". На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну був призваний по мобілізації 4 жовтня 2022 року.

Загинув від кулі снайпера, рятуючи побратимів. Похований 5 лютого 2023 року на Балашівському цвинтарі міста Кропивницького. 

Родина

Без люблячого чоловіка та батька залишились дружина та двоє синів.

Відгуки друзів

“Анатолій Разкевич завжди був привітним та доброзичливим, цілеспрямованим та енергійним працівником. Для колег по автотранспортному цеху був вірним другом та надійним плечем”, – розповіли колеги Анатолія.

Військовий шлях

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Анатолій Разкевич був призваний по мобілізації 4 жовтня 2022 року. Був солдатом, водієм 3-го відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 4165. 81-а окрема аеромобільна десантно-штурмова бригада. 122-й батальйон. Мав позивний "Дядя".

06 січня 2023 року під Білогорівкою Луганської області  куля російського снайпера зупинила серце кропивничанина, захисника - Героя Анатолія Разкевича у той час, коли він рятував своїх бойових побратимів. 

5 лютого, вiддати останню земну шану воїну зiбралися його рiднi, друзi, вiйськовослужбовцi - однополчани, працiвники Кропивницького водопровiдно-каналiзацiйного господарства, де до армiї працював Анатолiй. 

Вічна слава і пам'ять Герою!

Наче й просто усе: народився і жив,

Працював – залюбки, не в напрузі… 

Одружився, й на ноги двох славних синів

Ставив міцно. А ще були друзі…

Зранку з дому ти йшов в автотранспортний цех,

А – під вечір – вертавсь до родини.

І надійним плечем був завжди для колег…

Та торкнулась біда України,

Із АТО розгорівшись в масштабну війну,

Що спокійне життя поламала,

Бо нещастям засіяла ниву рясну,

Із якої врожай позбирала…

Ти Вітчизною призваний був восени:

Жовтень точкою став відправною.

Воювати прийшлось у горнилі війни 

І мужніти від бою до бою…

Ці три місяці фронту – твій доблесті час:

Гартування сталевого духу.

Прикривав побратимів собою не раз:

Бачить Бог твою кожну заслугу.

Ну, а людям тебе не забути, бо ти –

Став на захист, під снайперські кулі.

Ти полинув у вічні небесні сади,

Будуть люди тебе пам’ятати завжди

В нашім місті, на річці-Інгулі…

Джерела