Руслан Моляренко

Моляренко Руслан Олександрович народився 14 лютого 1979 року в м.Кіровограді (нині Кропивницький). Закінчив середню школу №24 (Подільська гімназія) в 1996 році. З 1996 по 2001 роки навчався в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування. Після одержання диплома пішов працювати інженером в ПАТ "Укртелеком" в Кропивницькому.

Трохи згодом Руслан переїхав жити до м. Запоріжжя і став працювати в Запорізькому Реабілітаційному центрі. Там він допомагав молоді боротися з нарко- та алкогольною залежністю. А з 2020 по 2022 роки – працював оператором ТОВ "Нова пошта".

У Героя залишилися — мати Латушкіна Надія Іванівна, відчим Латушкін Віктор Дмитрович та брат Латушкін Дмитро Вікторович.

Руслан захоплювався кінним спортом та поезією.

Всі, хто знав Руслана Моляренка згадують його, як дружнього, прямолінійного, щедрого та надійного товариша.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Руслан Олександрович 30 березня 2022 року пішов добровольцем в лави ЗСУ. Спочатку він був курсантом десантно-штурмової бригади. А вже з 19 квітня 2022 року його призначили на посаду начальника-радіотелефоніста.

За сумлінну працю і службу 28 червня 2022 року Руслану Олександровичу було присвоєне звання "Молодший сержант".

Під час нерівних боїв Руслан Моляренко виконував складні завдання, допомагав і рятував своїх побратимів. Був мужнім, рішучим, патріотичним воїном!

Загинув захисник при виконанні бойового завдання при звільненні території Херсонської області від окупантів, неподалік села Білогірка, 13 вересня 2022 року.

За проявлену мужність Указом Президента України від 30.05.2023 року Моляренко Руслан Олександрович був нагороджений (посмертно) Орденом "За мужність" ІІІ ступеню.

• Мати Героя — Латушкіна Надія Іванівна.