Олексій Варава

1984-2022 рр. 

Біографія

Варава Олексій Вікторович народився 3 травня 1984 року. Виріс у місті Кропивницькому. Після школи вступив до Кіровоградської філії Харківського національного університету внутрішніх справ та отримав кваліфікацію юриста й погони лейтенанта міліції. Кілька років працював в органах внутрішніх справ, потім у компанії "Кернел". Мобілізований з перших днів війни, бився на передовій.

Родина

У захисника залишилися дружина, донька та син.

Захоплення

Олексій захоплювався водолазною справою. Певний час займався цим професійно.


Відгуки друзів

"Олексій, мій молодший брат, народився і виріс у Кропивницькому. Був, як і всі хлопці, трохи бешкетним. Мобілізований з перших днів війни, бився на передовій. Під час наших нечастих телефонних розмов був небагатослівним, не хотів лякати, але я розуміла, що там коїться страшне. Я просто раділа його голосу, звістці, що він живий і здоровий. Він справжній Герой", - ділиться спогадами сестра Олексія Варави Світлана Фіалка.

«Я – дружина загиблого героя Варави Олексія, яка досі не може навчитися жити без найріднішої людини. Мій коханий був міцною стіною та опорою для нашої сім'ї, захистом та підтримкою, прикладом та надією для наших діток. Кожен прожитий день з чоловіком – це чаша, сповнена любові та щастя. Мабуть, мало усього життя, щоб насолодитися сповна, але це все просто відібрали в одну мить», – розповіла Юлія Варава.

Військовий шлях

Олексій мобілізований з перших днів війни. 38-річний солдат Олексій Варава служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха, командував відділенням безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу. 

Загинув 12 листопада 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі села Кліщіївка на Донеччині під час бойового виходу. 22 листопада 2022 року, на Алею почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища прощальні квіти принесли ті, хто знав і любив  Олексія, найближча рідня й просто знайомі, земляки, бойові побратими.      

Вічна пам'ять Герою!

Це яв була, а не тривожні сни:

На фронт пішов ти в перші дні війни…

Був на передовій, у серці гнівний.

Проте в розмовах – небагатослівний,

Бо не хотів бентежити рідню…

На жаль, поліг в бою… від артвогню…

Відділенням командував ти гідно,

Щоб вороги згубилися безслідно.

Звитяжний твій розвідувальний взвод –

Робив усе, щоб нищити заброд…

Як прикро, що наклав ти головою…

Та вічна Слава Воїну-Герою –

Тобі. І знай, що вдячні земляки –

Твій Подвиг пам’ятатимуть віки…

Настане час, вже скоро, переможний,

В якому незабутим буде кожний,

Хто у бою віддав своє життя

За України мирне майбуття!