Сергій Душейко

1988 – 2022 рр.

Біографія

Сергій Валерійович Душейко народився 26 березня 1988 року. Випускник Комунального закладу «Преображенська гімназія Кропивницької міської ради» 2002 року.  Закінчив ПТУ № 4, де здобув спеціальність автослюсаря, а потім пройшов курси водіїв. 14 років працював водієм на заводі будівельних матеріалів №1. 

Родина

У Сергія залишилися дружина, мама, батько, брат, дочка. 

Захоплення

Сергій займався спортом. Дуже любив футбол. Захоплювався машинами. 

Відгуки друзів

Сергій завжди був усміхненим, життєрадісним, любив життя і хотів жити, був хорошим водієм, добрим і вірним товаришем.  

Зі слів знайомих Сергія, він був свідомим громадянином, який з перших днів широкомасштабного вторгнення росії в Україну пішов захищати свою країну. А ще – займався спортом, навчався, працював, любив своїх рідних, будував плани на майбутнє і хотів жити…

Сергій був справжнім патріотом України, завжди приходив на допомогу усім, хто цього потребував. Відстоював правду і ніколи не боявся цю правду озвучити.

Військовий шлях

У 2006 році Сергій був призваний на строкову службу в Державну прикордонну службу. З 21 липня 2015 року по 7 листопада 2016 року він був мобілізований для проходження військової служби, під час проведення антитерористичної операції. 

З перших днів російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, Сергій пішов добровольцем до лав Збройних Сил України й був зарахований водієм-заправником 56 бригади, 23 батальйону, взводу матеріального забезпечення. Загинув молодший сержант Душейко Сергій Валерійович 25 червня 2022 року під час ворожого ракетного обстрілу. Від прямого попадання ворожої ракети Сергій отримав поранення, не сумісне з життям. Воїн загинув разом зі своїм побратимом – 46-річним водієм-електриком, старшим сержантом Володимиром Кутовим. Це сталося в Донецькій області, біля села Новоселівка Перша. Поховали Сергія 30 червня 2022 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища, міста Кропивницький.

Вічна Слава Герою!

Такі як ти – свідомі патріоти –

До зброї стали в першу мить війни.

Скінчились будні мирної роботи:

Почався збір страшної данини… 

Від ворогів країна застогнала:

Ракетні залпи, танкова орда –

Прийшла кривава путінська навала

Прицвяхувати Правду на хреста!..

Ти був із тих, хто не вклонились вітру,

Ти був отим хто влучно бив у ціль 

Щоб покарати ту кремлівську гідру,

В якої плани – наші смерть і біль…

Загинув ти, в життєвому зеніті,  

Неподалік Донбаського села.

Та впевнені ми, що, тієї миті,

Дав Бог тобі два янгольські крила!

Ми знаємо – ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Не йдуть у безвість славні імена,

Бо тих в Небесне Царство забирають,

Хто виконав обов’язок сповна!

Джерела