Дмитро Кондратенко

Дмитро Іванович Кондратенко народився 29 березня 1986 року в місті Кіровограді (нині – місто Кропивницький). Випускник Фортечної гімназії. У 2003 році закінчив 11–Б клас. Надалі Дмитро спочатку вчився в технікумі, вночі працював діджеєм на дискотеках. Працював офіціантом у кафе «Камелія». Потім Дмитро став співробітником Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. 

Загинув під час ракетного удару по будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, що сталося 29 березня 2022 року. Чин прощання з Дмитром Кондратенком та майором Віталієм Касяненком проходив 1 квітня 2022 року в м.Кропивницькому. Обох Героїв поховали на Алеї слави міського Рівнянського кладовища.

Мама Дмитра – Людмила Шибіста. Також у загиблого Героя залишилася дружина Аліна та донька Олександра (2018 року народження), які проживають у місті Миколаєві. 

Дмитро Кондратенко займався паверліфтингом: хотів трішки підкачатися, але «затягло». Брав участь у воєнній грі «Універсальний солдат» і посів серед авіаційних підрозділів 2 місце, а у між військовій категорії – 3 місце. Став майстром спорту, міжнародним суддею, інструктором, чемпіоном світу з паверліфтингу! 

Згадує мама Героя: «Дмитро був золотим батьком – він дуже любив свою доньку, 4-річну Саню. Це була його принцеса, але розмовляв він з нею, як з дорослою! Дмитро був золотою дитиною! Так сталося, що його дідусь помер, коли онуку було 6 рочків. Одного разу на подвір’ї зламалася лавка, коли бабуся на неї сіла. І тоді я кажу: «Синочку, ти у нас тепер єдиний чоловік у родині, в цьому домі» – і ця мала дитина, 6-ти років, брала цвяхи, молоток і лагодила ту лавку.

Також була одна історія, коли Дмитру купили велосипед, і, хоча той був для хлопчика завеликий, він самостійно їздив на базар і купував все, що потрібно – по списку. Ніколи в житті ні копієчки, нічого не брав без дозволу.

Дмитро безвідмовно допомагав своїм рідним та друзям – в будь-який час, якщо хтось попросить – він приїжджав та допомагав. Друзі та рідні могли на нього покластися.

Він був колективний, товариський, міг згуртувати однокласників, мав лідерські якості. Мама Дмитра завжди організовувала та проводила в їхньому класі конкурси, свята, вечірки, дискотеки. Вона з сином не виходили з бібліотеки – придумували всілякі ігри, щось, чим можна було зайняти дітей. Дмитро любив читати, хоча спочатку не переносив книжки, доки не прочитав книгу «Сліпий» – потім він просто «ковтав» книжки!

Дмитро любив географію, історію. Якби ви розбудили його вночі, то він міг сказати вам всі дати, хто, коли, з ким бився, яке було військо.

Дмитра завжди «використовували» в школі. День вчителя чи день народження – його завжди просили піти та привітати вчителів. Він міг, не соромлячись, стати на коліно, взяти, поцілувати руку вчительки та привітати зі святом; завжди вчасно відкривав двері перед дівчинкою, вчителем; міг допомогти підняти щось важке – я виростила його таким, яким вона б хотіла, щоб був її чоловік. 

В старших класах був хуліганом – міг зірвати урок, цікавився апаратурою, технікою, але коли в школі проводили вечірки, дискотеки та згоріла проводка – директор наказав і близько не підпускати Дмитра до неї! Цікавився модою, був стильним – широкі джинси, багато кишень, кофта, сережка – це був його стиль!

Дмитро був рішучим, впевненим, правдолюбним – терпіти не міг несправедливість, тому й «воював» з вчителями.

Захисник України займався спортом – плаванням, боксом, спортивною гімнастикою, бальними танцями. Мав страх висоти, і тому, почав займатися туризмом, а саме – скелелазінням і здобув перший дорослий розряд. Постійно змінював види своєї діяльності, працював над собою, був всебічно розвиненою людиною. 

В нього не було слів «не можу» чи «не хочу» – було слово «треба»! Дмитро брався за будь-яку роботу – в шкільні роки їхав разом з друзями до фермера полоти грядки, чи виконувати будь-яку іншу роботу. Сам навчився бити тату, мав інструменти для цього, сам малював малюнки, ескізи. Мав багато татуювань на собі.

Спочатку вчився в технікумі, вночі працював діджеєм на дискотеках. Добре знав англійську мову – коли працював офіціантом у кафе «Камалія» – це дуже йому знадобилося. Там були іноземці, і ніхто не міг обслуговувати їх, доки не з’явився Діма – він послухав, обслужив клієнтів, англійська допомогла йому в цьому!» 

Дмитро Кондратенко – майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Мріючи, говорив: «Я повернусь у Кропивницький начальником управління держспецзв’язку, дослужусь до генерала!». Спочатку Дмитро служив у повітряній ескадрильї в Миколаєві. У 2014 році, коли почалася війна, був у держспецзв’язку. Дмитро хотів бути схожим на свого дідуся – той був у розвідці, в 19 років у 1944 році. Він завжди вивчав історію служби діда, але все було секретно, ніде нічого, на жаль, не збереглося.

Дмитро загинув під час ракетного удару по будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації 29 березня 2022 року – у свій тридцять шостий День народження.

• Адміністрація комунального закладу Фортечної гімназії Кропивницької міської ради.