Олег Терещенко

1983 – 2023 рр.

Біографія

Олег Олександрович Терещенко Олександр народився 22 лютого 1983 року в с. Велика Северинка Кіровоградського району. До восьмого класу навчався у Великосеверинівській школі, а ось повну загальну освіту здобув у Кіровоградській загальноосвітній школі № 31. Потім була служба в лавах Збройних Сил України. А після повернення додому – сумлінна праця. 

24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Олег з братом Валерієм всю ніч спостерігали за колонами машин, які тягнулися нескінченним потоком повз рідне село, а зранку вступив до лав Територіальної оборони Великосеверинівської громади. Коли загроза для рідних минула, за прикладом меншого брата, 16 червня 2022 року пішов до військкомату – добровольцем. З перших днів зустрів рідних по духу побратимів, з якими був вірним до останнього подиху. Був гранатометником. Воювали, захищали рідну землю, боронили від ворога Україну. Звільняли Херсонщину, а далі – Донеччина… Бахмут…

28 березня 2023 року під час транспортування до лікарні Павлограда зупинилося серце Героя-захисника у машині екстреної допомоги. Героя поховано у селі Велика Северинка. 

Родина

В Олега залишилися дві доньки та батьки. 

Відгуки друзів

Комунікабельний, швидко потоваришував з однокласниками, був вірним другом, гарним співрозмовником, завжди справедливим і чесним. 

Військовий шлях

Після навчання в школі, Олег відслужив у лавах ЗСУ. А 24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Олег, з братом Валерієм, вступили до лав Територіальної оборони Великосеверинівської громади. Коли загроза для рідних минула, за прикладом меншого брата, 16 червня 2022 року Олег пішов до військкомату – добровольцем. З перших днів зустрів рідних по духу побратимів, з якими був вірним до останнього подиху. На фронті Олег був гранатометником. Воював, захищав рідну землю, боронив від ворога Україну. Звільняв Херсонщину, а далі – Донеччина… Бахмут…

28 березня 2023 року, під час транспортування до лікарні Павлограда, в машині екстреної допомоги, зупинилося серце важкопораненого Героя-захисника.

Вічна Пам’ять Герою! 

Твоя зірка не згасла, не змеркла у висі:

Вона сяє для нас, мов святий оберіг.

Золотими словами, в літописній Книзі,

Вже твій Подвиг на аркуш карбовано ліг…

Жив ти мирно і чесно: трудився і мріяв,

Піклувався про рідних, радів і любив…

Та війни буревій, що димами повіяв –

Все для тебе змінив, як біди наробив…

Ти, по заклику серця, пішов захищати

Від агресора Правду, Країну, Сім`ю.

Воював ти звитяжно, бо мав очищати

Від ворожої нечисті Землю свою… 

Бив агресора вправно на Півдні, на Сході,

Попри холод зими чи незносну жару.

Твоя зброя – в прицільній військовій роботі –

Московитів ховала у землю сиру…

Твоя зірка не згасла, в ній сяє над нами

Твоя, взята на Небо, козацька душа…

Про скорботу не скажеш простими словами,

Тільки Пам'ять у серці тебе воскреша…

Джерела