Володимир Чорний

1976 – 2023 рр.

Біографія

Володимир Анатолійович Чорний народився 27 березня 1976 року в Кропивницькому (тоді ще Кіровограді). Навчався у загальноосвітній школі №13 (нині ліцей "Мрія"). Після школи отримав професію художника-оформлювача. Потім – фахову освіту в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, з 2006 року розпочалася його активна виставкова діяльність: регіональні, всеукраїнська, персональні виставки.

Володимир був графіком, робив офорти, літографії, працював і як художник, і як художник-декоратор у кіновиробництві. Знаний роботою в таких фільмах, як «Етер», «Бліндаж», «Брама», «Залізні метелики», «Памфір». 

Захоплення

Володимир любив подорожувати з карематом. Був філософом, художником, дослідником. Міг відповісти на різноманітні питання з історії, географії, мистецтва, музики, техніки, науки. 

Відгуки друзів

Володимир був людиною, яка відгукується на проблеми інших та допомагає, опікується тваринами.

«У нерівному бою з російською мерзотою загинув хоробрий воїн, який ніколи не ховався за спинами інших. «Хто, як не я?» – це завше було його гаслом, і в цивільному житті, і в військовому. Саме це він сказав, коли пішов добровольцем в військкомат, саме це говорив, коли витягав поранених воїнів з самого пекла, коли кришив проклятих москалів на друзки, коли звільняв Лиман, коли під обстрілами варив смачний борщ, щоб порадувати втомлених побратимів. Професійний художник за освітою, випускник Національної академії образотворчого мистецтва, залишив після себе яскравий здобуток із фільмів, виставок та художніх робіт. Це його майстерними руками творилася атмосфера фільмів «Памфір», «Залізні метелики», «Брама» у яких він був художником по декораціям».

«Мужній Герою, вклоняємося твоєму подвигу, глибоко вдячні за твою найвищу жертву. Не пробачимо росіянам ніколи! Хай наші сльози віділлються в кулі, що знищують ворога на всіх кордонах, на кожному шматочку нашої Священної землі!» – такими словами вшанували пам’ять Володимира Чорного його побратими і друзі.

Згадали про воїна, який працював до приходу російських загарбників у мистецтві, і на офіційній сторінці фільму «Памфір»: «У російсько-українській війні загинув Володимир Чорний — талановитий український митець, художник-декоратор фільму «Памфір». Все, що ви бачили у кадрі стрічки, було створено також і руками Володимира. Він був абсолютно відданий своїй справі, талановитий, невтомний та люблячий. Від усієї команди фільму висловлюємо співчуття коханій та усій родині».

«Немає слів. Спочивай Володимир Чорний. Ти був один з самих надійних людей. Як сказав твій колега, в пам'яті залишиться тільки хороше. В пам'яті про тебе, тільки світлі моменти. Герою Слава», – написав у Facebook режисер «Памфіра» Дмитро Сухолиткий-Собчук.

У соцмережах написав спогад про колегу по альма-матер Антон Логов: «Ми разом навчались в Академії Мистецтв у Києві. Володя був дуже дружньою і веселою людиною. Він постійно всім намагався підняти настрій. Ми жили поруч в академському гуртожитку, тому часто перетиналися по дорозі на навчання, посеред друзів та знайомих, ходили на етюди. Було певне одне середовище спілкування. Вова міг відповісти на різноманітні питання з історії, географії, мистецтва, музики, техніки, науки. Ще тоді він ходив у льотному комбінезоні оливкового кольору. Потім пам’ятаю його з невеликим барабаном-томом на якійсь вечірці. Він кумедно танцював і співав. Любив подорожувати з карематом. Він був філософом, художником, дослідником і мабуть, трохи «буддистом» у гарному значенні цих слів. Він був Людиною, яка відгукується на проблеми інших та допомагає».

«Моє серце вирвали… я кричала, не вірила, не віддавала його, боролася з реальністю.. та це нічого не змінило.. Ти загинув Коханий Героєм, в бою з росіянами. О 5-тій годині ранку 9-того травня», – написала партнерка художника Олена Білецька.

Військовий шлях

Володимир Чорний на початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у військкомат. 

Був головним сержантом, старшим оператором відділення протитанкових керованих ракет. Останній бій прийняв  9 травня у Сватівському районі Луганської області.

19 травня, у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища відбулося прощання з Героєм, який віддав в боротьбі за Україну життя – Володимиром Чорним.

Вічна пам'ять Герою!

Зупинилося серце художника

У бою, в епілозі весни… 

Кров скропила листок подорожника,

Сполучаючи фарби війни…

Він поліг у бою з росіянами –

У широкім луганськім степу,

Що проораний вирвами-ранами,

Бо попав під ворожу стрільбу…

Німб святий на стежині художника,

Де голгофська земля ще димить –

Як ікона, в обіймах побожника,

Де навічно спинилася мить…

Та зірки – не вмирають: ми впевнені,

Що їх світло не згасне в імлі:

Віковічно сіятиме в темряві,

Щоби пензлем торкати Землі…

Воскресіння – в творіннях художника:

Він у барвах, що на полотні! 

І Героя, митця, переможника,

Що поліг на священній війні –

Не забути. І тих не забудемо,

Хто не збочив з тернистих доріг.

Тим святі монументи спорудимо, 

Хто – ціною життя – переміг!

Джерела