Євген Михайлов

1988-2022 рр. 

Біографія

Михайлов Євген Володимирович народився 5 липня 1988 року в місті Кропивницькому. Закінчив школу №19. Вчився добре. Після школи вступив до будівельного технікуму, закінчив його з червоним дипломом. Потім понад 12 років працював на заводі дозувальних автоматів електриком, паралельно здобув вищу освіту в технічному університеті. Любив свою роботу, але Україну більше.

Відгуки друзів

"Женя — син моєї кращої подруги Анни. Дуже хороший, розумний, працьовитий  хлопець, добре вчився. На війну пішов добровольцем, хоча не мав жодного військового досвіду і здоров’я підводило", - розповідає кропивничанка Олена Давиденко про загиблого на Донеччині земляка.

Кума бійця Ольга Стратова розповіла: — "Євген вирішив піти добровольцем захищати країну. Казав: "Хто, як не я має стати на захист дітей, батьків". Говорив: "Чекайте – повернуся. Приходьте з хрещеником на вечерю". Він був навчаннях за кордоном, а потім уже його відправили на передову".

Батько бійця Володимир Михайлов говорить: "Я йому казав: "Не йди. Встигнеш іще – твій час настане". Але він не послухав. Вивчився на солдата-санітара. Був у Дніпрі, потім у складі десантно-штурмового батальйону "Айдар" воював під Донецьком та Дебальцевим".

Військовий шлях

Після вторгнення Росії, захищати Україну пішов добровольцем, хоча не мав жодного військового досвіду, тому що не проходив строкову службу, і здоров’я підводило. Спочатку був на навчальному полігоні в Україні, потім в одній із країн Євросоюзу. На фронті був стрільцем-санітаром.

Воював у складі десантно-штурмового батальйону "Айдар" воював під Донецьком та Дебальцевим.

Загинув 24 листопада біля міста Бахмут Донецької області. 01 грудня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища кропивничани попрощалися із загиблим від рук російських загарбників земляком – Героєм солдатом Євгеном Михайловим. Вшанувати його пам'ять прийшли рідні, сусіди, колеги, бойові побратими.

Вічна пам'ять та слава Герою!

В скорботнім смутку всі кропивничани –

Михайлова Євгена земляки:

Отримав у бою смертельні рани

Айдарівець від вражої руки…

В сумній жалобі рідні й побратими:

Пройшов боєць на Небо крізь Бахмут.

Хто так загинув – робляться святими;

Їх імена – рядками золотими –

Вже вписує в літопис вдячний люд!..

Життя Євгена – мирне і щасливе –

Безжально відібрала ця війна.

Щоб зупинити лихо це жахливе –

Життя Героїв – заважка ціна…

Найкращі гинуть… Тільки то – немарно:

Їх подвиги – законний вирок злу!

Хоча над Україною ще хмарно,

Та взавтра Сонце переможе млу!