Олександр Кондаков

Кондаков Олександр Володимирович народився 7 січня 1992 року в місті Бердянськ Запорізької області. В 1994 році пішов до дитячого садочка. В дитинстві Саша був непосидючим, спритним, веселим, життєрадісним хлопчиком. В 1997 році Олександр, разом з сім’єю, переїхав в місто Кіровоград (тепер Кропивницький).

У 1999 році Саша пішов у перший клас ЗОШ І-III ступенів № 35 м. Кіровограда. До школи Сашко пішов вже підготовлений: вмів читати, писати, дуже добре рахував. Закінчив початкову школу добре. По своїй натурі Олександр артистичний і завзятий. Коли його щось цікавить, він може захопитися навсправжки. Активність Олександра мала нерівномірний характер. Він міг просидіти всю ніч за якимось цікавою справою, але з ранку насилу прокидався і весь день міг думати про відпочинок. Саша з дитинства мріяв стати військовим. Він любив життя, був закоханий у військову службу, хотів присвятити своє життя військовій справі. Але так склалося що після закінчення школи (у 2007 році) він вступив до вищого професійного училища № 4, де отримав професію «верстатник широкого профілю, оператор верстатів з програмним керуванням». Олександр дуже любив спорт. Найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання. Навчаючись в школі та училищі він постійно брав активну участь у спортивних змаганнях. Найбільше йому подобався футбол. Змагався на Чемпіонаті України (ДЮФЛ), у команді «ДЮСШ-2" Кіровоград». Саша був неодноразово нагороджений грамотами «Кращий голкіпер», дипломами, та медалями. Футбол Олександр не залишав бувши вже дорослим. Майже кожні вихідні вони збиралися з друзями на футбол. В теплу пору року хлопці грали на майданчику біля ЗОШ №35, а в холодну орендували зали.                                                   

Після здачі ЗНО (у 2010 році), Олександр планував вступити до вищого навчального закладу, але прагнення стати військовим його не покидало. Саша терпіти не міг примусу, бажав діяти та вибирати самостійно. Так трапилося й цього разу. Прийшов і каже : «Мамо, я йду служити за контрактом в ЗСУ, в 3 полк спеціального призначення, а потім буду вступати до ВНЗ». І в січні 2011 року Саша підписує контракт та йде служити радистом радіогрупи 3 окремого полку спеціального призначення. Вважається, що ім’я Олександр поєднує в собі два чоловічих імені: «andres» і «alexeo». Таким чином, в значенні імені Олександр об’єднані два поняття: «алекс» в перекладі з грецького означає «захищає», а «андрос» – «оберіг». В іншому трактуванні ім’я Олександр означає «мужній захисник». Так він і став захисником. Коли він повертався з військових тренувань, він з великим захопленням розповідав про військову службу. Мріяв коли закінчиться перший контракт вступити до військового інститут зв'язку (тому, що в нього була посада радиста радіогрупи). Але мрія Олександра так і залишилася мрією. Почалася війна. З перших днів вторгнення російських військ (окупація Криму) Саша був на передовій. В складі розвідувальної групи, він і його товариші, виконували ризиковані завдання.

Багато разів Олександр виконував бойове патрулювання на гелікоптерах, як повітряний стрілець. На його рахунку безліч бойових вильотів, з яких, попри всі негаразди, небезпечні ситуації та обстріли, Олександр завжди повертався з усмішкою на обличчі та в оптимістичному настрої.

24 червня 2014 року, близько 17 години в районі гори Карачун поблизу Слов'янська пуском ракети з ПЗРК був збитий гелікоптер МІ-8, який повертався з українського блокпоста після виконання завдання. На борту вертольота разом з Олександром перебувало ще 8 осіб.

Життя Олександра таке коротке. Він народився в Незалежній Україні, й за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність своєї Вітчизни віддав своє життя. Слава Герою!

Мама – Кондакова Алла Олександрівна

Тато – Кондаков Володимир Леонідович

Брат – Кондаков Олексій Володимирович

Олександр дуже любив спорт. Найбільше йому подобалися спортивні ігри, змагання. Навчаючись в школі та училищі, він постійно брав активну участь у спортивних змаганнях. Найбільше йому подобався футбол. Сашко змагався на Чемпіонаті України (ДЮФЛ), у команді «ДЮСШ-2" Кіровоград». Саша був неодноразово нагороджений грамотами «Кращий голкіпер», дипломами, та спортивними медалями. Футбол Олександр не залишав, бувши вже дорослим. Майже кожні вихідні він збирався з друзями на футбол. В теплу пору року хлопці грали на майданчику біля ЗОШ №35, а в холодну — орендували спортивні зали. 

Олександру дуже подобалася військова справа. Особливо захоплювався парашутними стрибками їх в Олександра 14. Вивчав азбуку морзе.

В дитинстві Саша був непосидючим, спритним, веселим, життєрадісним хлопчиком.

В юності Саша, по своїй натурі був артистичним і завзятим юнаком. Коли його щось дійсно цікавило, він цим захоплювався серйозно. Активність Олександра мала нерівномірний характер. Він міг просидіти всю ніч за якимось цікавою справою, але з ранку насилу прокидався і весь день міг думати про відпочинок. Саша з дитинства мріяв стати військовим. Він любив життя, був закоханий у військову службу, хотів присвятити себе військовій справі, захисту Вітчизни. 

Зі спогадів командира групи спеціального призначення: «Олександр Кондаков – старший солдат, радист розвідувальної групи спеціального призначення. Універсальний боєць, який був в загоні одним із кращих. Він відзначався і на землі, і в небі, сміливо та рішуче здійснюючи стрибки з парашутом. Завдяки власній наполегливості, кмітливості та спостережливості врятував весь особовий склад розвідувальної групи, яка вночі, за кілька десятків метрів, мала потрапити в засідку сепаратистів. В складі головного дозору, Олександр вивів з оточення дві розвідувальні групи спеціального призначення».

Спогади про Олександра його першої вчительки початкових класів Галини Дмитрив.

«Сашко перейшов у наш 1- Г клас з іншого класу у початковій школі. І, не зважаючи на те, що колектив уже був сформований, Сашко швидко знайшов у ньому своє місце. Із-за свого веселого і запального характеру  він швидко знайшов собі друзів серед хлопчиків і дівчаток. Ніколи не дозволяв собі образити дівчинку, хоча з хлопцями міг розв'язувати спірні питання «бойовими діями». Отой запал, при  «розборі польотів», швидко вгамовувався веселою усмішкою і словами: «Дав за правду». 

Саня у всьому хотів бути першим. Любив змагання з різних видів спорту, з великим сумом приймав поразку і навіть міг і заплакати. Дуже любив нестандартні уроки з читання, природознавства, математики, основ здоров'я. Неважливо яку оцінку він сам отримав у групі під час такого уроку, але переживав, щоби група була найкращою, щоби набрала найбільшу кількість балів. Для таких уроків відшукував щось таке, щоби матеріал був найцікавішим у класі. 

На уроках фізкультури відзначався найбільшою активністю, сміливістю, силою та витривалістю. Під час екскурсій на природу був незамінним помічником — розпалити багаття, назбирати хмизу, розстелили скатертину, «накрити» стіл. Ділився всім і зі всіма. 

В позаурочний час цікавився військовою технікою та історією. І зовсім не було здивування, коли дізналась, що Сашко вибрав військову та ще в полку спецпризначення службу. У важкі часи для України пішов її захищати, бо це було його — всюди бути першим. 

Сумна звістка в червні 2014 року вибила землю з під ніг. Серце охопив розпач, сум  і гордість за маленького Сашка, який  «бився за правду». Все змішалося в голові. Серце розривалось від болю за Сашка, його родину і люті до ворогів. Я знаю, що тепер у Небесному полку Сашко оберігає Україну з високого неба. 

Санько, ти в наших серцях назавжди. Ти наша гордість і честь. Ти наш ангел-охоронець. Ми сумуємо і разом з тим, пишаємось тобою. 

А ти на небо зовсім рано полетів, 

В обійми Бога, що прийняв тебе до себе. 

Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів. 

Залишив біль і смуток, що без тебе... 

Тепер ти ангел і до мами прилітай, 

Обнявши крилами нечутно, ледь торкнувшись, 

Ти маму в ніч холодну обнімай і зігрівай, 

Щоби відчула, що ти поряд... 

Важко знайти слова для втіхи мами, рідні .. , 

але Герої не вмирають! 

Щира дяка, світла і вічна пам'ять дорогим захисникам і захисницям! Нехай добрий і світлий спомин про Сашка стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам'яті нашій».

Побратим Олександра — Максим Криницький:

"З Олександром Кондаковим я був знайомий з дитинства, разом дружили, грали у футбол, були в одній компанії. У 18 років Саша став контрактником кіровоградського 3-го окремого полку спеціального призначення. Саме його вибір став для мене прикладом. Два роки потому я також підписав контракт і став служити в його підрозділі.

З перших днів війни, навесні 2014 року стали на захист України. У квітні Олександр охороняв Донецький аеропорт, згодом виконував бойові завдання у складі розвідгрупи безпосередньо на передовій, де він неодноразово доводив свій професіоналізм. Наприклад, на одному з бойових виходів при пересуванні групи на території супротивника Олександр вчасно виявив ворожу групу, чим врятував життя своїх товаришів.Трохи згодом Саша отримав травму ноги, і його направили до госпіталю, де йому запропонували курс реабілітації, але Олександр не міг залишатися осторонь, коли його товариші воюють, і тому вирушив до нас на аеродром, де брав участь у кожному вильоті.

Наша робота полягала у вильотах за пораненими, супроводі та виведенні розвідгруп на місце роботи, доставляння волонтерської гуманітарної допомоги підрозділам, що перебували в найгарячіших точках. Безліч вильотів були дуже небезпечними, кожного разу сповнювало відчуття тривоги й страху. Вильоти були добровільними. 

Саша був душею компанії".

В січні 2011 року Олександр підписав контракт у 3-му окремому полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, почавши служити радистом радіогрупи 1 загону. 

Олександру дуже подобалася військова справа. Коли він повертався з військових тренувань, то з великим захопленням розповідав про військову службу. Особливо захоплювався парашутними стрибками їх в Олександра 14. Вивчав азбуку морзе (спочатку вона йому не дуже давалася, але згодом він її опанував та навіть почав навчати інших), кодував та передавав повідомлення. Мріяв, коли закінчиться перший контракт, вступити до військового інституту зв'язку (тому, що в нього була посада радиста радіогрупи). Але мрія Олександра так і залишилася мрією. Почалася війна. З перших днів вторгнення російських військ (окупація Криму) Саша був на передовій. В складі розвідувальної групи, він виконував ризиковані завдання. Потім був Донецький аеропорт; надалі Олександр знову, в складі розвідувальної групи, виконував бойові завдання. Потім було поранення, а – після одужання – знову вильоти на гелікоптерах.

Зі спогадів командира групи спеціального призначення: «Олександр Кондаков – старший солдат, радист розвідувальної групи спеціального призначення. Універсальний боєць, який був в загоні одним із кращих. Він відзначався і на землі, і в небі, сміливо та рішуче здійснюючи стрибки з парашутом. Завдяки власній наполегливості, кмітливості та спостережливості врятував весь особовий склад розвідувальної групи, яка вночі за кілька десятків метрів мала потрапити в засідку сепаратистів. В складі головного дозору вивів з оточення дві розвідувальні групи спеціального призначення». Багато разів виконував бойове патрулювання на гелікоптерах як бортовий стрілець. На його рахунку безліч бойових вильотів, з яких, попри всі негаразди, небезпечні ситуації та обстріли, Олександр завжди повертався з усмішкою на обличчі та в оптимістичному настрої.

Але з останнього свого вильоту Олександр не повернувся. Гора Карачун в Донецькій області стала тим місцем на карті України, де обірвалося життя спецпризначенця, надійного захисника суверенітету України, старшого солдата військової служби за контрактом – Кондакова Олександра. Вертоліт, в якому він перебував – був збитий двома пострілами з ПЗРК (переносного зенітно-ракетного комплексу) сепаратистів. Це сталося 24 червня 2014 року, загинули всі 9 осіб, які знаходились на борту екіпажу. Вічна пам'ять Героям!

• Книга пам'яті полеглих за Україну.

• ОУНБ ім. Д.І. Чижевського.

• Суспільне-медіа.

• Армія-INFORM.

• 3-й Окремий Полк Спеціального Призначення імені князя Святослава Хороброго.

• Кондакова Алла Олександрівна, мама Кондакова Олександра Володимировича.