Олександр Шевченко

1994–2022 рр.

Біографія

Олександр Юрійович Шевченко народився 13 грудня 1994 року в Кіровограді, селище Гірниче. Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 22 (нині Гірнича гімназія Кропивницької міської ради). Після школи закінчив місцеве ПТУ N8, потім – Криворізький технікум. У серпні 2014 року Олександр здобув своє перше робоче місце на Інгульській шахті. Протягом трьох років він працював монтером колій, а потім – складачем поїздів. У 2019 році Олександр Шевченко був призваний на строкову службу та через півтора року знову повернувся до рідного колективу, де продовжував працювати до 15 вересня 2022 року. 

Родина

У Олександра залишилася мати – Світлана Клімашевська, дружина Олена, донечка Марія. 

Відгуки друзів

Вчителі та однокласники згадують Олександра як веселого, товариського хлопця.

Колеги, зі сльозами на очах, згадують про Олександра: «Про таких говорять «цвіт нації». Про цього хлопця можна сказати тільки добрі слова! Дисциплінований, відповідальний, розумний, працьовитий, він завжди був готовий прийти на допомогу, не обмежувався виконанням тільки своїх завдань. Для нас він був рідною людиною, адже коли працюєш в одній зміні – то це просто друга родина. Скільки залишилося приємних спогадів про спільне проведення дозвілля: і гриби разом збирали, і свята відзначали. Сашко завжди був приємним у спілкуванні, доброзичливим. Ми бачили, з якою турботою він ставиться до своєї шестирічної донечки Марії та коханої дружини Олени... Звістка про загибель Олександра прогриміла, як грім серед ясного неба. В це неможливо повірити».

Світла пам'ять про молодого героя-захисника назавжди збережеться в серцях рідних, друзів, колег.

Військовий шлях

У 2019 році Олександр Шевченко був призваний на строкову службу, на якій перебував півтора року. Про те, як Олександр служив в армії, розповіла його мама Світлана Клімашевська: «Син вчився в Національній академії Національної гвардії України в Харкові. Він прийшов з армії – був молодшим сержантом. У лютому його поставили на облік. Одразу відправили в Донецьку область».

«Він хотів служити, – розповів однокласник бійця Олександр Полудень. – Пишався, завжди про це говорив».

Олександр загинув, у свої 27, наприкінці вересня 2022 року поблизу села Первомайське, Донецької області. Він був навідником мотопіхотного відділення. 

Поховали Олександра Шевченка на Алеї слави Далекосхідного кладовища в місті Кропивницькому.

Вічна пам'ять Герою!

Війни кровожерна потреба –

Роздмухала свій буревій!.. 

Мов грім серед ясного неба –

Загинув Герой молодий!

Перервою в мирній роботі

Став горем опалений рік,

В якому у мотопіхоті

Сміливо служив навідник…

На захист своєї країни

Він став, без вагання в душі,

Й не прагнув своєї заміни

На цім вогневім рубежі.

Та хлопця, на тім бастіоні,

Застала смертельна гроза:

В дружини, матусі і доні –

Троїста жіноча сльоза…

«Не плачте, рідненькі, не треба:

Хай Пам'ять мене воскреша…» –

Говорить до рідних із неба

Окрилена вічна душа…

Й готуються знову до бою

Звитяжні Сашкові брати,

Щоб знову, націливши зброю,

За Правду іти боротьбою

І ворога перемогти!

Джерела