Віктор Голий

Віктор Анатолійович Голий народився 28 вересня 1981 року на Знам’янщині.  28 серпня 2014 року виповнилося б 33 роки нашому славетному земляку, але він загинув рівно за місяць до свого дня народження та віку Христа, поклавши своє молоде життя на вівтар Незалежності України. Загинув, як справжній козак, захищаючи свою Вітчизну від російських окупантів на Донбасі, що став епіцентром жорстокої російсько-української війни, яку, на той час, називали АТО.

У мирний час, Віктор здобув дві вищі освіти. У 2003 році закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, за кваліфікацією «Вчитель історії та географії», а у 2007 році Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України, за кваліфікацією «Магістр державного управління». 

У 2007−2008 роках Віктор працював на різних посадах у Дніпропетровській обласній державній адміністрації, а у 2008−2009 роках − вчителем історії  Знам’янської  загальноосвітньої школи №1. З лютого 2010 року до 31 травня 2013 року − на посаді методиста з питань туризму Знам’янського міського краєзнавчого музею. Коли Віктор з’являвся в середовищі музейників у козацькому жупані, з оселедцем і, звичайно ж, у вишиванці, то викликав справжній фурор: до нього одразу потягнулися люди – такі ж патріоти, як і він сам. До того ж Віктор був дуже цікавою та ерудованою особистістю − володів енциклопедичними знаннями з української історії, спеціалізувався на дослідженнях її козацької доби та періоду української революції 1917−1923 років, професійно займався археологією, був порядною, доброю, скромною і щирою людиною. 

Вихований у козацькому дусі, він назавжди пов’язував свою долю з вільним козацьким братством − був гармашем Чорноліської сотні, Чорноліського куреня, Буго-Гардівського округу Українського козацтва, членом всеукраїнського товариства «Просвіта», а з 2010 року став членом всеукраїнського об’єднання «Свобода». 

Віктор жив життям козака, щиро захоплювався українською історією, краєзнавством, археологією. У свою роботу він вкладав всю свою широку душу. У 2010 році виступив ініціатором створення на базі Знам’янського міського краєзнавчого музею міської громадської організації туристично-краєзнавчого клубу «Чорнолісся», метою якої є організація дозвілля мешканців міста, пропаганда здорового способу життя та координація діяльності усіх видів туризму у місті. Регулярно особисто був організатором та учасником різних туристичних змагань та заходів. За період своєї роботи в Знам’янському міському краєзнавчому музеї Віктор створив понад десять туристичних маршрутів, більшість з них є досить популярними серед жителів та гостей міста.

На високопрофесійному рівні він займався краєзнавчо-пошуковою роботою. Теми його досліджень: «Археологія рідного краю», «Козацький період історії краю», «Заселення краю» та ін. Своєрідним підсумком його роботи став диплом переможця конкурсу «Кращий музей Кіровоградщини» за почесне II місце в номінації «Краще наукове дослідження», який Віктор так і не отримав. У листопаді 2013 року, на початку подій Революції Гідності, Віктор знаходився вдома. Тоді в нього тільки народився син − Мирослав. Віктор постійно тримав руку на пульсі подій: слідкував за новинами, телефонував побратимам, щиро вірив у світле майбутнє України. 

Коли в березні 2014 року почався сепаратистський заколот на сході нашої держави, Віктор не міг стояти осторонь. Почав звертатись до військкомату, щоб отримати можливість захищати країну від російської агресії. Йому не вдалося відразу потрапити до війська, оскільки він мав деякі проблеми зі здоров’ям.

Віктор пов’язував свою долю з вільним козацьким братством − був гармашем Чорноліської сотні, Чорноліського куреня, Буго-Гардівського округу Українського козацтва, членом всеукраїнського товариства «Просвіта», а з 2010 року став членом всеукраїнського об’єднання «Свобода». 

Віктор жив життям козака, щиро захоплювався українською історією, краєзнавством, археологією. У свою роботу він вкладав всю свою широку душу. У 2010 році виступив ініціатором створення на базі Знам’янського міського краєзнавчого музею міської громадської організації туристично-краєзнавчого клубу «Чорнолісся», метою якої є організація дозвілля мешканців міста, пропаганда здорового способу життя та координація діяльності усіх видів туризму у місті. Регулярно особисто був організатором та учасником різних туристичних змагань та заходів. За період своєї роботи в Знам’янському міському краєзнавчому музеї Віктор створив понад десять туристичних маршрутів, більшість з них є досить популярними серед жителів та гостей міста.

На високопрофесійному рівні він займався краєзнавчо-пошуковою роботою. Теми його досліджень: «Археологія рідного краю», «Козацький період історії краю», «Заселення краю» та ін. Своєрідним підсумком його роботи став диплом переможця конкурсу «Кращий музей Кіровоградщини» за почесне II місце в номінації «Краще наукове дослідження»

Віктор був справжнім козаком. Був дуже цікавою та ерудованою особистістю − володів енциклопедичними знаннями з української історії, спеціалізувався на дослідженнях її козацької доби та періоду української революції 1917−1923 років, професійно займався археологією, був порядною, доброю, скромною і щирою людиною.  

19 червня 2014 року Віктора Голого було зараховано до складу 42-го батальйону територіальної оборони. Зі слів командира підрозділу, у якому служив наш славетний земляк, стало відомо, що він дуже хотів навчитися добре володіти зброєю, пізнати всі навички військової майстерності.

Вже 7 серпня 2014 року підрозділ вирушив на Схід і базувався у місті Краматорськ, Донецької області, маючи своїм завданням охорону аеропорту. 

28 серпня 2014 року Віктор разом зі своїми побратимами виїхав на бойове завдання із супроводження колони з боєкомплектом до міста Дебальцеве, Донецької області. Під час виконання бойового завдання, колона потрапила у засідку. Ворожий снайпер смертельно вразив водія їхнього автомобіля − Миколу Сінченка. Розвернувши зенітну установку, хлопці вступили в бій, випустивши по ворогах більш як двісті снарядів та завдавши їм чималих втрат. Віктор разом з іншими військовослужбовцями прикривали відхід колони. 

У результаті бою колона відступила. Взявши вогонь на себе, Віктор загинув геройською козацькою смертю у бою з ворогами України, під мінометним обстрілом бойовиків, як гинули українські козаки в минулих століттях, життя яких досліджував, вивчав та шанував Віктор Анатолійович Голий.

Поховали Віктора Голого на цвинтарі села Плоске, Знам’янського району, біля могили своєї бабусі, як він і заповідав.

26 квітня 2015 року в Холодному яру, під час заходів з вшанування Героїв Холодноярської організації, родині загиблого, з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, була вручена медаль «За жертовність і любов до України». 

6 травня 2015 року в місті Знам’янка, на будівлі загальноосвітньої школи I-III ступенів імені Тараса Шевченка, колишньому випускнику та вчителю історії – Віктору Голому – було урочисто відкрито меморіальну дошку. 

Вулицю Фрунзе в Знам’янці вдячні земляки Героя перейменували у вулицю Віктора Голого.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України №270/2015 від 15 травня 2015 року Віктор Анатолійович Голий нагороджений орденом за мужність III ступеня (посмертно).

• Книга пам'яті полеглих за Україну 

• Олена Голікова