Владислав Савєльєв

1996-2023 рр. 

Біографія

Сваєльєв Владислав Михайлович народився 14 серпня 1996 року. Хлопець ріс у родині військовослужбовців і з дитинства плекав мрію сісти за штурвал повітряної машини. Закінчив гімназію №9 у місті Кропивницькому. З 2014 по 2019 роки навчався у Харківському національному університеті повітряних сил, який закінчив з відзнакою. У 2019 році одружився. Зі своєю дружиною навчались в одній школі.

Після університету за направленням Владислав був приєднаний до Івано-Франківської бригади, тому він з дружиною переїхав в Івано-Франківськ. Його дитина народилася там. І він став на посаду льотчика-винищувача. У 2021 році його відправили у відрядження на навчання в Сполучені Штати Америки.

Владислав Савєльєв мав позивний "Nomad" (в перекладі з англійської "кочівник"). Був старшим льотчиком авіаційної ланки авіаційної ескадрильї.

Він рвався захищати рідну землю, а після перемоги мріяв вирушити з друзями та родиною у Норвегію.

Родина

У Владислава залишилися батьки, дружина і маленька донечка.

Захоплення

Покликанням і стихією Владислава Савєльєва були небо й стрімкі, граційні, неначе хижі птахи, літаки.

Відгуки друзів

«Він марив авіацією. Виконав блискучих вісім вильотів. У нього була ціль – захищати наше небо», – каже дружина військового Любов Савєльєва.

«Він був чудовою людиною! Хорошим другом, чоловіком, батьком, сином своїх батьків та України. Перебуваючи у довготривалому закордонному відрядженні, рвався в бій, щоб захищати свою Україну. Війна забрала щось в кожного з нас, він  віддав найдорожче — життя. Прощавай, Владе, ти залишився назавжди у небі, в строю небесної ескадрильї, поряд зі своїми побратимами, дякуємо тобі за все, що ти зробив», - так про загиблого Героя написали у соціальних мережах його друзі.

«Сьогодні ми проводжаємо в останній путь нашого друга, побратима, справжнього Героя. На захист батьківщини він став свідомо, до університету повітряних сил вступив у 2014 році, коли вже тривала російська військова агресія. Життя присвятив служінню Україні, її захисту. До того моменту, коли ворожа ракета обірвала його стрімкий, прекрасний політ. Від імені командування Повітряних сил висловлюю співчуття рідним загиблого, хоча розумію, що жодні слова не здатні загасити біль і скорботу, які ви відчуваєте. Ми розділяємо ці почуття. Дякую батькам Владислава, що виховали справжнього патріота, Героя-льотчика. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті і серцях таким, яким був за життя: щирим, відвертим, цілеспрямованим. У ці хвилини в небі над нами чутно реактивні двигуни — це з Владиславом Савєльєвим прощаються бойові побратими», - сказав під час жалобної церемонії заступник командувача Повітряних сил Збройних Сил України, генерал-майор Валентин Листопад.

«Загинув мій однокласник… Пам’ятаю як в середній школі писала текст до його пісні, ми тоді дуже багато спілкувалися. Дуже боляче від цієї втрати…» - повідомила однокласниця захисника Діана.

«Він був хорошим другом, чоловіком, батьком, сином своїх батьків та України. Навіть будучи у довгому відрядженні за кордоном, він рвався в бій як ніхто, щоби захищати свою Україну, бо не міг спокійно спостерігати здалеку», – розповів друг Владислава український пілот Дмитро Шкаревський.

Військовий шлях

Владислав Савєльєв був старшим льотчиком авіаційної ланки, майором.

В останній політ він пішов 02 червня 2023 року. Бойове завдання український Воїн виконав — скинуті ним бомби влучили у ворожі цілі, але в районі Покровська Донецької області його літак отримав фатальне вогневе ураження.

Прощання з Владиславом Савєльєвим відбулося 07 червня 2023 року. До будинку у селищі Новому, де він мешкав, сотні людей принесли живі квіти. Останній спочинок загиблий знайшов на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.

Пам'ять про Героя – назавжди в наших серцях!

Ой у небі Сокіл, тільки в небі хмари

І поодинокі грозові удари…

Сокіл той сміливий – розправляє крила:

Не боїться зливи, бо у нього Сила!

Бо у нього Правда і за ним – Вітчизна!

Ніяка армада – хижа і залізна –

Не здолає Птаха, крил не поламає,

Бо його Присяга – іншої немає –

Це Любов навіки до Землі своєї:

Буде сили скіки – стільки усієї –

Він оддасть за Волю, за п’янку Свободу,

Бо він має Долю козацького роду…

…То про тебе пісня. Ти такий же Сокіл.

Доля твоя звісна: в серці мав неспокій,

Як, люта до сказу, москальнЯ напала –

В літакові зразу взявсь ти за штурвала.

В небі бив і з неба ти русню скажену:

Знав, що так і треба в цю добу воєнну.

Проявив звитягу в кожному завданні:

Мужність і відвагу. І у ті останні –

Лічені хвилини, як ракета вража

Відняла в родини небесного стража…

Впав на землю Сокіл: кров її зросила, 

На трави високі розметавши крила…

Журні побратими, смуткує родина,

І, разом із ними, плаче Україна

За своїм пілотом, за своїм Героєм,

Що вражу підлоту бив смертельним боєм. 

Битва ж та не марна, Соколе-СоколЕ.

Буде синь безхмарна, мирна і ніколи

Військо зловороже – москалі-ординці –

Нас не переможе, бо ми – українці!