Олександр Цаприка
1994-2022 рр.
Біографія
Цаприка Олександр Григорович народився 22 квітня 1994 року у місті Кропивницькому Кіровоградської області. Після школи здобув у професійному училищі фах зварювальника. Працював слюсарем на заводі. У 2012-2016 роках служив в армії. Воював в АТО.
Після армії виїхав на заробітки в Польщу. У 2019-му повернувся в Україну. Працював охоронником, комірником, зварювальником.
З початку повномасштабного вторгнення варив протитанкові їжаки. А вже у травні отримав повістку та знову став на захист України у лавах Збройних сил України.
Родина
Не дочекалися з війни свого захисника бабуся, мама, сестра і кохана дівчина.
Захоплення
У вільний час Олександр любив подорожувати, дивитися фільми та грати в комп'ютерні ігри.
Відгуки друзів
«Саша був справжнім чоловіком. Він міг вирішити будь-яку проблему. Був дуже комунікабельним, турботливим, стресостійким, ніколи ні на що не скаржився. Ми з ним зустрічалися майже 5 років. Хотіли одружитися, мріяли про дітей. Краще тебе вже цьому світі для мене не буде. Кохаю тебе. Чому війна забирає найкращих?..» – сказала кохана дівчина Маргарита.
«Доброзичлива, відкрита до людей, золота дитина, - не стримуючи сліз розповідає бабуся Героя Катерина Чирва. - Він жив біля мене, підтримував на старості. З перших днів війни знав, що буде на передовій і готувався до цього».
Військовий шлях
Олександр Цаприка воював в АТО. З початку повномасштабного вторгнення варив протитанкові їжаки. А вже у травні отримав повістку та знову став на захист України у лавах Збройних сил України. Служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка.
26 жовтня, старший стрілець Олександр Цаприка (позивний «Синок»), потрапив під артилерійський обстріл під Дудчанами на Херсонщині. Його довго не могли вивезти з поля бою, він втратив багато крові. Під час евакуації у захисника двічі зупинялося серце, у шпиталі це сталося втретє. 28-річний боєць помер у криворізькому шпиталі 28 жовтня 2022 року від отриманих напередодні поранень.
Поховали Олександра на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у рідному Кропивницькому.
Вічна пам'ять Герою!
Був у АТО твій самий перший бій;
На жаль , був під Херсоном бій останній.
Загинув ти. По долі невблаганній
Пройшов тоді смертельний буревій…
Поранений, ти довго ще боровсь,
Та серце, за життя, втомилось битись.
Не сталось дива, засіб не знайшовсь
Зцілитися і вдруге народитись…
Як жаль, що ти покинув білий світ
Не одруживсь, не народив нащадків,
Не встиг усіх отримати достатків,
Бо, в розквіті своїх життєвих літ –
Віддав із рани кров оцій Землі,
Яка для українця є святою,
Щоб не була в рашиста під п’ятою ,
Щоби не зникла у пекельній млі…
Герой війни, звитяжний ти боєць!
Тобі навіки Слава і Пошана!
Ти – в Пам’яті врятованих сердець:
Всі люди, рідні, друзі і кохана –
Завжди твій образ світлий збережуть,
Що променіє рисами обличчя:
Згадають, добром словом пом’януть –
І в цім твоє Безсмертя і Величчя!
