Олександр Коломієць

1975-2023 рр.

Біографія

Коломієць Олександр Євгенійович народився 24 квітня 1975 року. Проживав у місті Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі №2, з якої випустився у 1990 році. загинув у бою під Бахмутом 22 лютого 2023 року.

Родина

У Героя залишились мама та брат. Олександр дуже любив своїх синів Женю і Кирила, а також свою дворічну внучку Меланію.

Захоплення

Олександр любив риболовлю та полювання. Старанно працював на городі. Багато всього навчив свого сина Женю по господарству і будівництву. Тому що сам був гарним будівельником, роботу якого завжди високо оцінювали.

Відгуки друзів

Спогади однокласників

«Сашко був дуже спокійним хлопцем. Згадую, як ми стояли у батальйоні почесної варти біля пам’ятника полеглим солдатам, що біля критого ринку. Сашко був гарно фізично розвинутим, тому завжди приносив призові місця. Коли був конкурс строю та пісні, Сашко завжди стояв першим, тому що був обличчям класу. Мав гарний зовнішній вигляд: високий, стрункий. Завжди брав активну участь у житті класу».

Спогади мами Карпової Олександри Олексіївни та брата Коломійця Павла Євгенійовича

«Був дуже зібраним і акуратним хлопцем. Усі предмети завжди складав на свої місця. Дуже рано і влучно навчився стріляти зі зброї. З 10 років дідусь часто брав Сашка на полювання. Завжди поверталися із зайцями або птахами. Любив риболовлю і завжди повертався із рибою.

Олександр дуже любив життя і цінував його кожну хвилину. Допомагав усім людям, що до нього зверталися».

Військовий шлях

21 грудня 2022 року Олександр був мобілізований на військову службу. Старший солдат Олександр Коломієць був водієм-радіотелефоністом 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.

22 лютого 2023 року 48-річний Олександр, виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину загинув у районі населеного пункту Берхівка Донецької області при виконанні бойового завдання. Вічний спочинок Герой знайшов на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.

Вічна пам'ять Герою!

Розірвали тишу вибухи снарядів,

Перемир'я було тільки сім хвилин,

Знову б'ють відкрито з гаубиць і градів,

З мінометів кілька випустили мін.

Зав'язався з ранку знову бій кривавий,

Ворог наступає зразу з двох боків

І земля змінила колір на багряний,

Бо найкращих в себе забрала синів. 

Витримали знову - місто відстояли,

Не пустили далі хижих ворогів,

Багатьох з собою, смерть нажаль забрала,

Будем пам'ятати все життя про них.


Манченко Ілля

Джерела