Владислав Онищенко

Владислав Онищенко народився 11 жовтня 2001 року в Кропивницькому. До 9 класу навчався у Гімназії № 9.

Навчаючись в гімназії, Влад потрапив у патріотичну скаутську організацію “СІЧ”, де формувалася та зростала його любов до рідної країни. Саме в організації, активним членом якої він був багато років, хлопець зміг виявляти й розвивати свою яскравість, креативність та неординарність. Серед січовиків хлопець мав псевдо Красунчик.

У випускних класах Владислав змінив школу на гімназію імені Тараса Шевченка, яку закінчив у 2019 році. Після гімназії Влад вирішив пов’язати майбутню професію з перекладацькою справою, тож вступив до Державного університету імені Івана Франка у Львові, де навчався на перекладача німецької мови, яку чудово знав і навіть їздив працювати до Німеччини, пише про Героя інтернет-видання «Гречка» та "Златопіль". 

В цей час родина Владислава переїхала з Кропивницького до Києва.

Коли почалася повномасштабна війна, Владиславу Онищенку було 20 років – та попри юний вік він поставив собі за мету доєднатися до лав Сил Оборони. 24 лютого 2022-го юнак вже був у військкоматі. Йому відмовили, проте він не полишив спроби стати на захист Батьківщини. Тож він доєднався до добровольців територіальної оборони у Львові. Та нести варту на блокпостах у місті він вважав недостатнім для себе, тож почав шукати можливості потрапити у військо. Так він у березні 2022 року долучився до добровольчого батальйону «Реванш», де інструктори готують бійців штурмових підрозділів.

Батько Влада є військовим ЗСУ. Він захищав Маріуполь від російських загарбників. У травні 2022 року стало відомо, що батько юнака, потрапив у полон.

Виховання мами – вчительки української мови й тата – військового ЗСУ, вплив січової родини та вчителів, і ще той ген непосидючості та протесту проти несправедливості… Він хотів помститися за тата…

Найбільше цікавився історією, літературою, правом. Захоплювався творами Сергія Жадана. Був членом скаутської організації «СІЧ». Грав на гітарі, писав пісні.

У Львові він організовував поетичні читання, які ставали все популярнішими у місті. Писав вірші, грав на гітарі, співав у електро-панк-гурті !alarm (записи їхніх пісень можна знайти на музичній платформі Spotify).

“Влад був добрим, розумним хлопцем та великим патріотом. Він був хорошим товаришем, активно брав участь у заходах та добре навчався. Здобував освіту для себе, без тиску з боку батьків та вчителів. У нього відчувався дух протесту в поведінці, в зовнішності. Пам’ятаю як здивувався, коли він пофарбував волосся в яскравий колір”, – згадує класний керівник хлопця Сергій Полулях.

Влад (Друг Красунчик) – це лідер, впевнений у собі славетний син України. З тобою дуже багато спогадів з дитинства, пригоди, концерти, вечірки, нові знайомства. З тобою я відчув смак музики й любов до гітари. Ти подарував мені історію, яка залишиться назавжди в моєму серці, дякую тобі за все… Назавжди у строю “Лісових Чортів”,- згадує однокласник, друг та січовий побратим Данило Саблюченко.

“Владислав – це та людина в моєму житті котра залишила найбільший відбиток в моєму серці, разом з ним ми росли, досліджували цей світ та завжди навчалися новому. Без нього я б не був тим ким є зараз. Саме він мені прищеплював правильний смак та любов до творчості, музики, читання, знімання відео, гумору, одягу і т.д. Без нього я б ніколи не взяв гітару, не сходив би на перший концерт, на першу виставку, та навіть з моїм першим коханням я б ніколи не познайомився без нього. А скільки в нас було пригод? Ми ті самі люди котрі ну просто не могли сидіти на місці: катання, купання, нові знайомства, нові місця, ліси, міста. Все це не влізе і в одну книгу. Я дуже тобі вдячний за це все, і не тільки. Для мене ти загинув не тільки як справжній герой, а ще як товариш, побратим в чаті, вчитель та як брат. Завдяки тобі я побачив та відчув як люди можуть жити інакше ось ми й живимо інакше, але вже без тебе… “, – ділиться друг, однокласник, січовий побратим Даниїл Осіпов.

“Влад прийшов до нас у 10-му класі. Веселий, активний, комунікабельний. Не пам’ятаю, щоб бачила його засмученим чи пригніченим. Завжди з посмішкою, у голові купа ідей. Учився добре, хоч оцінками не переймався. Йому потрібні були знання, він хотів усе знати й бути почутим. На уроках учителям треба було тримати руку на пульсі, із Владом тихо і спокійно заняття не проведеш! Найбільше цікавився історією, літературою, правом. Ставив запитання (часом провокативні), сперечався, доводив власну думку. І ми раділи, бо й інші діти «прокидалися» і долучалися до обговорення. Зі шкільної програми прочитав усе, тому написати твір не було проблемою для Влада, думки висловлював чітко, мав власну позицію, умів її пояснити. Ніколи не списував. Приносив свої улюблені книги, давав прочитати, а потім ми довго обговорювали, ділилися враженнями. Захоплювався творами Сергія Жадана. Пам’ятаю, як Влад став центром уваги всієї школи: він пофарбував волосся у яскраво-синій колір! Бунтарський дух проривався назовні. Не міг він бути, як всі! Іти проти правил, ламати стереотипи – у цьому весь Влад», – згадує класний керівник Олена Колот.

“Все життя пам’ятатиму, як на останньому дзвонику 11 класу Влад вийшов на сцену з гітарою і заспівав пісню Скрябіна “Старі фотографії”. Фотографії є, спогади є, а Влада нема… Я дякую долі, що в моєму житті була така Людина…”, – згадує однокласниця Маша Каширна.

“Війна, забирає наше майбутнє, забирає наших відчайдушних юнаків. Вони відмовляються від броні, веселих посиденьок, наречених і настанов своїх батьків, а натомість беруть в руки зброю і йдуть на війну, захищати свою рідну Батьківщину. Такі діти виділяються серед однолітків і в школі. Вони неординарні, сміливі та допитливі, нетерплячі та розсудливі…

Таким був і наш учень Владік Онищенко. Він прийшов до нашого закладу у 10-й клас. Ввічливий і скромний хлопчина, але зі своєю харизмою!  Геніальні діти, цвіт нації, вони назавжди залишаться в нашій пам‘яті”, – каже директор Ліцею імені Тараса Шевченка Галина Война.

Під час служби Владислав не зрадив своїй творчій та неординарній натурі. Ось як згадують його побратими:

“Писав пісні, давав концерти зі своєю групою, навалював на сівіку в перервах між ротаціями. Ніколи не боявся відповідальності, брався за будь-які задачі та завжди виправдовував довіру. Постійно відкривав нове, і тягнув з собою друзів. Він був сміливим від природи. Не тільки на полі бою, а взагалі по життю. Влад хотів озвучувати мультфільми, міг ідеально спародіювати кого завгодно: від президента до безпосереднього командира. Достойний син свого батька — офіцера Збройних Сил”, –  згадує солдат Андрій Кузьмич.

“Поет” – ти був тим малим, який своєю сміливістю довів всім, що вік не головне. Ти був надзвичайно винахідливим і розумним. Ти міг обрати будь-яку технічну спеціальність у війську, але обрав шлях лицаря і став штурмовиком. Ти завжди йшов на задачу впевненим у своїх силах і готовим до всього, всі знали, що ти ніколи не підведеш. Твоя хоробрість не буде забута і ми обов’язково помстимося. Дякую Богу, що був знайомий з тобою. Прикривай нас з неба, друже, один з побратимів”, – пише один з побратимів.

«Ми так багато мали попереду, мали дорослішати й все більш розуміти один одного, але дорослішати буду тільки я, а ти - спочивати з миром. Я знаю, що немало клопоту через мене у тебе було, але з часом я перестав. Я дорослішав і буду дорослішати, шкодуючи, що ти цього не бачиш. Бо ще пару років і – я впевнений – ми були б непоганими друзями, а не просто братами», – написав молодший брат Владислава Нікіта на своїй сторінці в Instagram.

Коли почалася повномасштабна війна, Владиславу Онищенку було 20 років – та попри юний вік він поставив собі за мету доєднатися до лав Сил Оборони. 24 лютого 2022-го юнак вже був у військкоматі. Йому відмовили, проте він не полишив спроби стати на захист Батьківщини. Тож він доєднався до добровольців територіальної оборони у Львові. Та нести варту на блокпостах у місті він вважав недостатнім для себе, тож почав шукати можливості потрапити у військо. Так він у березні 2022 року долучився до добровольчого батальйону «Реванш», де інструктори готують бійців штурмових підрозділів.

Владислав був у найгарячіших точках: Енергодар, Бахмут, Запорізький напрямок. Мав позивний «Поет».

6 серпня 2023 року Влад, разом із побратимами брав участь у форсуванні Дніпра, захопленні та розчищенню плацдарму в Козачих Лагерях Херсонської області. Успішно виконавши поставлену задачу, вони повертались назад і натрапили на водне мінне поле.

Човен, у якому він плив із побратимами, підірвався на міні. Загинув Владислав Онищенко 7 серпня 2023 року.

Попрощалися з Владиславом Онищенком відбулося 26 серпня 2023 року у Михайлівському золотоверхому соборі міста Києва.

• Адміністрація комунального закладу "Ліцею ім. Т.Г.Шевченка".

• Інтернет-видання "Златопіль". 

• Інтернет-видання "Гречка".