Денис Бойченко

1985–2022 рр.

Біографія

Денис Сергійович Бойченко народився 4 грудня 1985 року в м. Кіровограді, в родині Сергія Миколайовича та Любові Леонідівни, був другою дитиною у сім’ї. У 1993 році пішов до першого класу ЗОШ № 31, яку закінчив у 2003 році. Навчався Денис у Кіровоградському технікуму комерції, а після закінчення працював менеджером по торгівлі та в артсалоні. 

Родина

Батьки Дениса: мама – Любов Леонідівна, батько – Сергій Миколайович.

Денис був завжди турботливим, люблячим сином, братом, дядьком. Створив сім’ю, разом із дружиною Світланою виховував доньку Яну та синочка Ігоря. Дбав про добробут та родинний затишок.

Захоплення

У мирний час, протягом багатьох років, Денис створював дизайн інтер’єрів квартир, будинків та втілював їх у життя. Це була його не тільки улюблена робота, а й захоплення. 

Відгуки друзів

Ось як про Дениса згадує його класний керівник – Валентина Іванівна: «Денис був завжди чемним і вихованим учнем, авторитетним серед однокласників. Товариський. Готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу, виручити, підтримати. Дуже чуйний і людяний. Завжди при зустрічі розпитає про справи у школі, про родину, про здоров’я. Життєрадісний і усміхнений – таким я його пам’ятаю завжди».

Побратими згадують: «Безстрашний, хоробрий. Завжди попереду. Ніколи не ховався за спинами інших. Справжній мужній, вмотивований боєць ЗСУ, який гідно боронив свій край. Часто був на «нульовому рубежі». Надійний товариш і друг. Ділився останнім із хлопцями».

Військовий шлях

У перші дні повномасштабного вторгнення, Денис звернувся до військкомату й добровольцем пішов на фронт. Хоча за станом здоров’я був звільнений від служби у мирний час. Спочатку Денис був у територіальній обороні, а вже в травня 2022 року вмотивовано вирушив на передову. Воював Денис під Черніговом, згодом під Херсоном. У боях отримав контузію та потрапив у шпиталь, але згодом, після одужання, знов повернувся до побратимів.

Останній свій бій Бойченко Денис (позивний «Денчик») – кулеметник 1-го відділення, 2-го стрілецького взводу, 1 стрілецької роти, 2-го стрілецького батальйону, 57-ї бригади провів, у селищі Мала Сейдеминуха, Херсонської області 13 жовтня 2022 року. Отримав поранення не сумісне із життям. Похований Герой на Алеї Слави Далекосхідного кладовища міста Кропивницький. Вічна йому пам'ять!

Вічна пам'ять Герою!

Ти в мирний час натхненно працював

І піклувався про свою родину.

Та ворог у лютневий день напав

На миролюбну Неньку-Україну.  

За покликом хороброї душі,

Пішов ти добровольцем воювати.

І був на «нульовому рубежі»,

Обличчям до російської армади.

Пліч-о-пліч із підрозділом братів,

Ти бився і за спини не ховався.

Винищуючи лютих ворогів,

Завжди ти мужньо у бою тримався.

Пройшов ти і Чернігів, і Херсон,

З важкими переможними боями,

Де плавилось залізо і бетон,

І кров текла липкими ручаями…

Та був останнім той жовтневий бій,

В який ввійшов ти з доблесним настроєм.

Загинув ти, та славний Подвиг твій

Залишився у Пам’яті живій,

В якій ти вже навіки став Героєм!..

Тож, невмирущі ті захисники,

Які, як ти, Вітчизну захистили.

Вже вписані в Історію рядки

Про те, як ви – звитяжні козаки –

Агресію москальську зупинили!

Джерела