Вадим Височин
1992-2015 рр.
Біографія
Височин Вадим Едуардович народився 9 червня 1992 року. Закінчив школу, працював на приватному підприємстві. В армії не служив, але 2011 року пройшов медогляд і був зарахований у запас, отримавши звання солдата Збройних сил України. 14 лютого 2015 року Вадима призвали на військову службу.
Родина
У Вадима Височина лишилася мама.
Відгуки друзів
Капітан Андрій Щербінін в інтерв’ю виданню «Перша електронна газета» розповів, що не знав загиблого у мирному житті, але вже на війні визнав його як сміливого солдата, і розказав про обставини загибелі бійця: “Вадим не відмовлявся від жодної важкої роботи. Був класним водієм-механіком БТР, наводчиком, чудово засвоїв усі види стрілецької зброї. У той день терористи нас обстрілювали з САУ, а ми не могли відповісти – ми відвели згідно мінських угод важку артилерію. Снаряд потрапив у бліндаж, де перебували три наші бійці. Двох вибуховою хвилею викинуло з укриття, але снаряд попав у нашого Вадима”.
Військовий шлях
У 2011 році після медогляду Вадим був зарахований у запас, отримавши звання солдата. 14 лютого 2015 року його призвали на військову службу.
Вадим Височин був старшим стрільцем, служив у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні — 93-я механізована бригада.
20 травня 2015-го під час обстрілу із САУ російськими збройними формуваннями поблизу села Кам'янка у Волноваському районі снаряд влучив у бліндаж, двох вояків викинуло з укриття вибуховою хвилею, а Вадим загинув.
Похований боєць 23 травня 2015 року в місті Кропивницький, Лелеківське кладовище.
Нагороди
Відповідно до Указу Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 "Про відзначення державними нагородами України" за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Вадим Височин відзначений — нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
На честь Вадима названо вулицю у місті Кропивницький (колишня назва — вулиця Індустріальна). Його портрет встановлений на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 6, місце 8.
Вічна пам'ять та слава Герою!
Війна тоді ще тільки розгоралась:
Їй був один лиш рік, але вона –
Вже багатьох убити постаралась,
Щоби себе наситити сповна…
Тоді набат бентежно бив на сполох,
Скликаючи на бій таких як ти,
Бо зважився лихий, жорстокий Молох
У мирну Україну увійти!
Ти воював бійцем мотопіхоти:
Сміливим був і мужнім вояком.
Не відмовлявсь від жодної роботи:
Вітчизні справжнім став захисником…
Трощив ворожі збройні формування
Звитяжний твій двадцятий батальйон.
І обстріли були й бомбардування,
Та вистояв твій дух, без руйнування,
Хоч плавились залізо і бетон…
Підрозділ твій в атаці й обороні
Досяг у героїзмі висоти…
На жаль, у Волноваському районі
Тобі в бою судилось полягти…
Снаряд ворожий смерть приніс герою:
Загинув ти в донбаському степу,
Не випустивши з рук гарячу зброю,
Зі злом не припинивши боротьбу…
Звитяжцю – Слава! Подвиг твій не смеркне
У Пам’яті прийдешніх поколінь.
І Україна ворога повергне,
Щоб знявся птах у мирну височінь!