Віктор Шарий

Віктор Григорович Шарий народився 14 квітня 1960 року в Чернігівській області. 22 роки прослужив у військах спеціального призначення.

Про Віктора Шария писали такі видання, як Укрінформ, Перша електронна газета, Суспільне Новини та інші.

Він брав активну участь у громадському житті Кіровоградщини, у тому числі став одним із засновників Українського козацтва у регіоні. Сприяв відродженню українських духовних, культурних та військово-патріотичних традицій.

Віктор Шарий був крайовим отаманом Буго-Гардівської паланки Українського козацтва, активістом організації ветеранів, учасником АТО, членом Української Добровольчії Армії, був старостою та очолював парафіяльну раду храмі Святого Володимира Великого Православної Церкви України.

Навесні 2014 року підтримав ініціативу обласної ради і став співзасновником Народного ополчення Кіровоградщини задля запобігання проявам сепаратизму та тероризму в області. Брав участь у плануванні та реалізації відповідних заходів, разом з козаками неодноразово чергував на блок-постах, допомагав правоохоронцям забезпечувати порядок. Активно займався матеріальним забезпеченням учасників АТО, у 2017-2021 роках Віктор Григорович брав участь у бойових діях на Донбасі.

У 2022 році, з початком широкомасштабного вторгнення росії, Віктор Шарий також став на захист України.

У Віктора залишилася дружина, доньки та онук.

Осавул Буго-Гардівської паланки Віктор Тріщенко разом з Віктором Шарим понад 25 років відроджували традиції Українського козацтва на Кіровоградщині. "Поховали свого батька. Україна втратила свого вірного сина. Стільки зробити, як він, для відродження українського козацтва, для становлення нашої України, скільки він зробив – не знаю, чи зможе ще хтось".

Дружина Ірина Шара розповіла, чоловік любив Кропивницький: "Також він патріот своєї країни. Я його не могла здержати, просила, що у тебе вже вік, може, ти залишишся. Він сказав: Іра, якщо не я, то хто?"

Донька Ольга Шара говорить, він загинув за Україну: "Він знав, на що йшов. Він загинув за правду".

"Його знають як людину слова і дії. Своє життя він провадив не під гучними політичними гаслами, а реальними справами по відбудові та відновленні української державності", - зазначив єпископ Кропивницький і Голованівський Православної Церкви України Марк. "Він не міг бути осторонь, коли сусід йшов до нас війною, він був серед перших, хто був на передовій. Це людина дій. Його слова були завжди підкріплені вчинками. Він вів тихе життя, але голосно лунає в наших серцях. Його кроки вели до усвідомлення того, чиї ми діти та куди ми рухаємось. Це велика втрата для родини, побратимів, знайомих. Це втрата для країни, саме такі люди надихають покоління та є взірцем для наслідування. Кожен з нас має брати з нього приклад та продовжувати його справу сучасниками та майбутніми поколіннями", - додав Єпископ.

"Віктора Григоровича я знаю давно, ще з того часу, коли мій син проходив строкову службу в 50 навчальному центрі, а він був у нього старшиною. Через деякий час він звільнився, вступив до козацтва, опікувався Українською православною Церквою. Він завжди був активним, брав участь на всіх патріотичних заходах, в тому числі й в Холодному Яру. Пам'ятаю його як відповідального, небагатослівного чоловіка", - згадує про полеглого учасник АТО, вчитель "Захисту України" Микола Бердник з села Велика Виска. "Його загибель це велика, непоправна втрата для козацтва, рідних та України загалом", - додає чоловік.

"Паланковий (позивний Віктора) був дуже хорошою людиною, людиною честі, всі його поважали. Його справа живе і житиме, хлопці обов'язково за нього помстяться!", - зазначила посестра з позивним "Запальничка".

"Наша організація втратила серце. Людину, яка всіх мотивувала, була дороговказом. Віктор Григорович користувався беззаперечним авторитетом, багато часу приділяв вихованню молоді. Справжній патріот України, який не вагаючись став у перші ряди її захисників. Пішов добровольцем, його у такий час в тилу нічого б не утримало", – сказав побратим Героя, заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України Сергій Кваша. 

"Такими, як мій тато, виборена нинішня наша свобода. Шарий Віктор Григорович — люблячий батько, дорогий брат, коханий чоловік, найулюбленіший дідусь. Слава Герою! Вічна пам’ять!", – написала на своїй сторінці у Фейсбуці донька загиблого.

"Паланковий міг би бавити онука в Данії, якого за рік часу ще не бачив, або міг бути десь в іншій безпечній місцині. Та він на початку березня зібрав рюкзачок і рвонув до столиці добровольцем. Бо і раніше три роки поспіль свою відпустку проводив в добробаті в окопах степів Донеччини. Як професійний військовий, багато чого знає, вміє і може. Через його науку вже пройшли, напевно, пару сотень бійців. Хтось вдосконалив навички, хтось здобув новий досвід", — йдеться у дописі  УДА на Фейсбуці.

"Мужня і світла людина, патріот, який добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину", — зазначив у дописі на Facebook кропивницький громадський діяч, голова Кіровоградського обласного товариства політичних в’язнів та репресованих Віктор Полтавець.

Віктор Шарий 22 роки прослужив у військах спеціального призначення, був крайовим отаманом Українського козацтва, сержантом стрілецького батальйону Української добровольчої армії, учасник українсько-російської війни з 2017 року.

Починав службу ще при Радянському Союзі на Забайкаллі. Коли Україна здобула Незалежність, Віктор звідти звільнився та повернувся до України, де працював в 50-му навчальному центрі. У 2014 році був в АТО. Опісля, працюючи, брав кожного літа відпустку, щоб поїхати в зону бойових дій підмінити хлопців-добровольців. Мав позивний – «Паланковий».

62-річний головний сержант стрілецького взводу Віктор Шарий загинув 18-го грудня 2022 року, захищаючи Україну під містом Бахмут Донецької області під час мінометного обстрілу російськими військами. Знаходитися там, де найважче — було його життєвим принципом.

Віктор Шарий був першим загиблим у своєму підрозділі. Віктор мав повне право не йти на війну, за віком він не підпадав під мобілізацію, проте фізично був здоровішим і витривалішим за багатьох молодих. Він не хотів відсиджуватися в тилу, на фронт пішов добровільно.

Поховали Віктора Шарого на Алеї слави Рівнянського кладовища. Провести в останню дорогу військовослужбовця прийшли рідні, бойові побратими, керівництво міста та області, волонтери та громада.

Віктора Шарого знали й цінували у Кропивницькому і далеко за його межами. Був відзначений медалями II-III ступенів "За бездоганну службу", "За відмінну військову службу" II ступеня, відзнак "Ювілей спеціальної розвідки", "25 років незалежності України", відзнаки Кіровоградської області "За мужність і відвагу" та інших. А також Почесну грамоту Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради, грамоти Кіровоградської міської ради, відзнаки та грамоти громадських організацій.

На фасаді будівлі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за адресою вулиця Театральна, 6/7 у місті Кропивницькому встановили меморіальну дошку крайовому отаману Буго-Гардівської паланки Українського козацтва Віктору Шарому.

• Кропивницька міська рада. Новини. 

• Інтернет-портал "Суспільне. Новини" .

• Інтернет-видання "Гречка". 

• Інтернет-видання "Центральноукраїнське бюро новин". 

• Інтернет-видання "Центральноукраїнське бюро новин". 

• Інтернет-видання "Перша електронна газета".

• Мультимедійна платформа іномовлення України "Укрінформ". 

• Фото: Фейсбук-сторінка Igor Kozub, Українська Добровольча Армія, фейсбук-сторінка УДА.