Кирило Биковський

Кирило Сергійович Биковський народився 17 травня 1992 року. 2007 року закінчив Подільську гімназію (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 - ЦДЮТ "Оберіг"); з 2008 року у місцевому вищому професійному училищі № 4. Мріяв стати військовим і у 2011 році уклав контракт зі Збройними силами України. 

У Кирила залишилася мати, дві молодші сестри. Був одружений, виховував сина.

Друзі згадують: «Кирило не вважав, що ця війна «не потрібна»…»

«Він прийшов і одразу попросився на передову. Ми визначили, що він буде служити в 3 роті. Кирила знала практично вся частина добре, тому що колоритна особистість була, ніколи не давав задню, любив посміятись, пожартувати, допомогти. Ніколи не казав, що це робити не буде, ніколи від командирів я не чув, щоб хтось на нього жалівся», — згадував заступник командира військової частини А3892 Іван Мазур.

Побратим загиблого Олег Ковтонюк розповідав «Суспільному», що познайомився з Кирилом пів року тому. Він допомагав військовому медику надати допомогу пораненому побратиму. «Він ще був при тямі, він був ще живий, а коли його доставили, нам подзвонили сказали, що Кирила вже немає. Ми всі були шоковані, не могли усвідомити, що сталося. Він був позитивною людиною, такий непосидючий був, але він був фахівцем своєї справи, досконало знав побудову кулемета, технічні характеристики, досвідом ділився зі своїми побратимами», — сказав Олег Ковтонюк.

Бойові товариші згадують: «Кирило був щирою, відкритою, цілеспрямованою, людиною та понад усе — любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим».

«Він був у мене на роботі – ми вирощували свиней. Він дуже був працьовитий, добрий, чесний. Ніколи поганого слова нікому не сказав. Ми його всі дуже любили. Так склалося, що він пішов. Я його дуже просив: не йди, синку, ти ж молодий хлопець. Ти ж бачиш, що твориться – державі не потрібна ця війна», – згадує тесть воїна – Віктор Писаренко.

"Був енергійним, веселим, товариським. Завжди мав свою точку зору на будь-що, що відбувалося навколо нього. Багато допомагав мамі, піклувався про сестру та обожнював наймолодшу сестричку, яка тоді тільки народилася" - класний керівник Кирила Бойко І.М.

Кирило мріяв стати військовим, тому з 2011 по 2015 роки Кирило Биковський служив у військовій частині А 0248 м. Севастополь. З 2014 року перевівся у м. Одеса на фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний». З вересня 2013 по січень 2014 року брав участь у миротворчій місії в Африці (Антипіратська операція НАТО «Океанський щит»), за що отримав 2 медалі. З квітня 2018 року служив у військовій частині А 3892 «Ширлан», у Миколаївській області.

8 травня 2020 року Кирило був призваний за контрактом Кропивницьким міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. І-а участь в АТО. 8 травня 2020 року уклав новий контракт зі Збройними силами у 109 ОГШБ 10-ї Окремої гірсько-штурмової Бригади ЗСУ. 

Загинув 20 березня 2021 року, о 15:15, біля селища Шуми, внаслідок смертельного кульового поранення у ліве плече під час обстрілу ворожими снайперами позицій ЗСУ. Був евакуйований з поля бою, але помер під час транспортування до лікувального закладу від отриманих поранень.

Похований 24 березня на Алеї Слави Рівнянського цвинтаря в Кропивницькому.  

• Адміністрація Гімназії "Сучасник".

• Книга пам'яті полеглих за Україну.

• Адміністрація Подільської гімназії.