Микола Жидков

2001-2023 рр. 

Біографія

Жидков Микола Віталійович народився 23 червня 2001 року.

З дитинства захоплювався спортом. З 4 до 10 років займався карате. Брав участь у змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Потім вирішив займатися футболом.

Навчався у кропивницькій школі №16 (нині ліцей «Лідер»). З 8 класу переїхав у місто Дніпро в спортивний інтернат, потім навчався у кременчуцькому ліцеї-інтернаті №21"Старт", який закінчив у 2019 році.

До восьмого класу (протягом 2011 - 2014 років) він тренувався у футбольній академії “Зірка”, опісля навчався в академії футболу в Дніпрі, грав за кременчуцький “Кремінь”. Його команда була чемпіоном України. Спортивну кар’єру продовжив у Польщі, з 2020 року Микола Жидков підписав контракт і грав за польський футбольний клуб «Венгжанка».

В листопаді 2022 року Микола Жидков повернувся в Україну і пішов за контрактом на військову службу. У Польщі його вболівальники влаштували дуже потужні проводи, коли він завершував свою футбольну кар’єру і вирішив їхати в Україну. Після його рішення змінити бутси на бронежилет одноклубники з команди  «Венгжанка» влаштували зворушливе прощання, подарувавши букет квітів.

Захоплення

Микола Жидков з дитинства захоплювався спортом.

Відгуки друзів

«Я давно знаю цю родину. Вікторія, мама Миколи, займалася, як і я, гандболом, грала в професійній команді “Інгул”. Мій син разом з ним тренувалися в одному клубі. Він був дуже цілеспрямованим, мав власну думку і відстоював її. Спортивна спільнота Кропивницького завжди пам’ятатиме його. Щирі співчуття рідним і друзям загиблого Воїна», - сказав начальник управління молоді і спорту Кропивницької міської ради В’ячеслав Гурський.

«Мікі» був дуже гарним, ввічливим і порядним хлопчиною. Не було людини, яка б його знала і не відчувала до нього симпатії», – йшлося в повідомленні польського клубу про загибель Миколи.

Військовий шлях

В листопаді 2022 року Микола Жидков повернувся в Україну з Польші, де останні роки жив і працював, і пішов за контрактом на військову службу.

На війні Микола Жидков був старшим солдатом-спецпризначенцем, вогнеметником. Він загинув 01 червня в районі селища Новодонецьке Донецької області.

06 червня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища міста Кропивницького у вічність юного Воїна провели рідні, друзі, одноклубники, бойові побратими. 

Вічна слава і пам'ять Герою!

Було життя яскравим і спортивним, 

Але таким недовгим на Землі…

І рішення його було недивним,

Бо в Україну вдерлись москалі…

Коли війна – тоді не до футболу:

І ось контракт підписаний уже.

І люди, проводжаючи Миколу,

Казали: «Хай Господь убереже!»

Не уберіг… Чому?.. Не нам судити…

На жаль, в найкращих доля отака…

Він міг ще дуже довго-довго жити,

Але поліг від зброї хижака…

В степу донецькім, в перший день червневий –

Була межа – буття і небуття;

Почався дощ – вогневий і сталевий,

Що промінь обірвав його життя…

Загинув Сокіл, ледь торкнувшись літа;

Не повернувсь до рідного гнізда…

Та недаремно кров його пролита:

За Перемогу ліг він на щита…

Вогонь з душі він брав для вогнемету,

Щоб випалити ворога до тла,

Бо захищав Вітчизну і планету

Від путінського, демонського зла…

Герою – Слава! Він – непереможний!

Свій Подвиг він у Вічність вкарбував!

Миколу пам’ятати буде кожний,

Кого він захистив і врятував!

Джерела