Сергій Дерев'янко

1974–2022 рр.

Біографія

Сергій Святославович Дерев'янко народився 24 січня 1974 року. Навчався в загальноосвітній школі №18 нашого міста. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році. Далі служба в армії. Після армії працював в органах внутрішніх справ, потім в службі безпеки банку. Пізніше закінчив Кіровоградський національний технічний університет. З 2004–2019 роки працював майстром, а потім і старшим майстром на заводі «Червона Зірка», де неодноразово, за сумлінну працю, був нагороджений як «кращий майстер» і «кращий по професії», та відзнакою від Кіровоградської ОДА.

З 2019 року до повномасштабного вторгнення 2022 року – працював у ТОВ «КАПРО-ОЙЛ».

Родина

Без люблячого та турботливого чоловіка залишилася дружина – Оксана Володимирівна. 

Захоплення

Любив майструвати та лагодити своїми руками, захоплювався кулінарією. 

Відгуки друзів

Сергій був доброю, порядною та відповідальною людиною. Завжди стриманий та врівноважений, завжди готовий протягнути руку допомоги всім хто потребував.

Побратими згадують: Був справжнім чоловіком, справедливим, завжди турбувався за людей.

Військовий шлях

У 1993 році Сергій був призваний на строкову службу до в/ч А 0553, де здобув звання «старший сержант». Був командиром розвідувального відділення «спецпризначення».

З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну, пішов добровольцем, зі словами: «Не повинні хлопці у двадцять років воювати, а дорослі чоловіки – сидіти й чекати! Хто як не я?»

Сергій був зарахований до 56-ї бригади командиром відділення артилерійського дивізіону. Віддав своє життя 14 вересня 2022 року, зупиняючи ворога в Донецькій області. Поховали Сергія Дерев'янка 22 вересня 2022 року на Алеї Слави, Далекосхідного кладовища, міста Кропивницький. Вічна пам'ять Герою!

Нагороди

За сумлінну працю, був нагороджений як «кращий майстер» і «кращий по професії», та відзнакою від Кіровоградської ОДА. 

Вічна пам'ять Герою!

Добровольцем пішов на війну

Ти за покликом мудрої зрілості.

Увійшов у трагічну весну,

Від вогню не чекаючи милості…

Те в душі спецпризначення мав

Що зі злом не хотіло змиритися.

І свідомо ти зброю тримав,

Щоб запекло з рашистами битися!

І звитяжно пройшов ти фронти,

Воював командиром відділення.

І тебе поважали брати,

Бо в тобі кожен бачив утілення

Переможно спрямованих сил,

Щоб веселка нам мирно всміхнулася…

Жаль пішов ти вже на небосхил, 

Тільки доблесть твоя не забулася…

І твій Подвиг, супроти орди –

Буде в Пам’яті в нас назавжди!..

Джерела