Юрій Марзін

Юрій Вікторович Марзін народився 21 квітня 1978 року в місті Кіровоград. Відвідував дитячий садочок «Орлятко», нині «Колосок». У 1985 році пішов у перший клас середньої школи №14. У 1986 році перейшов навчатися в новозбудовану середню школу №20 (нині Академічна гімназія), яку закінчив у 1993 році. Після закінчення 9 класу вступив до технікуму сільськогосподарського машинобудування, який закінчив у 1997 році за спеціальністю «механік». Тут же навчався на курсах водіїв та отримав права. Пізніше Юрій вступив на історичний факультет Кіровоградського педагогічного інституту, який закінчив у 2002 році за спеціальністю «історія та правознавство».

Останні роки працював на заводі «Лезо» (підрозділ «Гідросили») фрезерувальником 4 розряду, а згодом – оператором числово-програмувальних станків.

Дружина – Інна Ігорівна. Діти: син Владислав, донька Катерина - здобувачі освіти «Академічної гімназії» Кропивницької міської ради.

Минулого року сім’я відзначила 11 річницю подружнього життя.

У шкільні роки Юра захоплювався спортом, відвідував футбольну секцію.

Юрій дуже любив футбол, але, маючи певні проблеми з суглобами колін, не зміг далі займатися улюбленим видом спорту. Тому захопився боксом і продовжував тренування. Щоденно відвідував спортивний зал, навчав боксу молодих.

Дружина Інна розповіла, що головними рисами характеру Юри були доброта, відповідальність, хороші організаторські здібності. Він любив і цінував власну сім’ю, тому весь вільний час приділяв вихованню дітей. Коли потрібна була допомога в класах, де навчалися син і донька, завжди приходив з інструментами та виконував будь-яку роботу, легко міг організувати батьків класу на допомогу. 

Берборо Дмитро, однокласник: Юра дуже любив спорт, особливо футбол. Згуртовував навколо себе хлопців класу, збирав дітвору у дворі будинку, де жив. Відповідальний, ніколи не підводив, відданий товариш, душа компанії.

Латанюк Віктор, близький товариш, кум: Добра людина, в будь-який час прийде на допомогу. По цей час не вірю, що так трагічно пішла з життя така світла людина. Ми жили дружно, як брат з братом.

Дуднік Володимир Іванович, наставник, колега по роботі: Розумна людина з вищою освітою, спокійний, урівноважений, без шкідливих звичок. На роботі всі поважали його, в колективі не дозволяв нецензурно висловлюватися. Дуже любив свою сім’ю, багато уваги приділяв дітям. Сина водив на тренування, не пропускав його змагань. Коли на підприємстві проводили дні відкритих дверей, приводив своїх дітей, щоб показати їм завод, цех, в якому працював.

Поєдинок Віктор, однокурсник: З почуттям глибокого смутку, ми на жаль маємо усвідомити, що з нами вже ніколи не буде поруч справжньої людини, надійного товариша – Марзіна Юрія Вікторовича. Я мав честь познайомитися з Юрою 1997 році, коли ми вступили на очне навчання до історичного факультету КДПУ ім.В.Винниченка. Під час наступних 5-ти студентських років Юра був справжньою зіркою істфак, як у навчанні, так і у бурхливому студентському житті поза навчальним процесом. Особливим для Юри усі роки навчання був предмет – археологія. Саме ця любов неодноразово кликала його до археологічних експедицій, де ми разом з нашими викладачами намагалися знайти відповіді на питання «Як проходив процес становлення нашої української держави?». Не зважаючи на щільний процес навчання, Юра ніколи не полишав своє захоплення спортом. Розпочавши у дитинстві заняття спортом із футболу на базі ФК «Зірка», де він займався у тренера Даренко В.В., Юра, завдяки своєму таланту і працьовитості зумів отримати стабільне місце у команді та брати участь у багатьох змаганнях на районному та обласному рівні. На жаль, чисельні травми не дозволили повністю розкритися футбольному таланту Юри. Але, любов та жага спорту у серці Юри були завжди. І він розпочав заняття кікбоксингом та боксом. Через деякий час наше місто отримало справжню зірку аматорського боксу. 

Після закінчення навчання у КДПУ ім.В.Винниченка Юра пішов на строкову службу до лав ЗСУ, де завдяки своїм лідерським якостям та спортивній підготовці одразу потрапив до лав Президентського полку у м. Києві.

Після проходження строкової, Юра повернувся до рідного міста й одразу пішов працювати. Через деякий час одружився і став батьком двох чудових дітей. З першого дня початку ворожого вторгнення Юра вже був у теробороні ЗСУ. Підла ворожа ракета забрала у нашого міста – Героя, у матері сина, у родини чоловіка і батька, у нас товариша.

По закінченні інституту пішов в лави української армії. Маючи гарну фізичну підготовку був зарахований в президентський полк «Десна», в якому прослужив 1 рік.

З початком війни, 25 лютого 2022 року Юрій пішов до військкомату й записався в територіальну оборону. 12 березня, під час ракетного обстрілу Канатово, загинув.

Поховали Юрія 15 березня 2022 року на Рівненському цвинтарі в місті Кропивницький.

12 травня 2022 року Президент України нагородив Юрія Марзіна орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

• Адміністрація Комунального закладу "Академічна гімназія Кіровоградської міської ради", Демешко Катерина Сергіївна - заступник директора.