Андрій Волков

1975 – 2023 рр.

Біографія

Андрій Вікторович Волков народився 2 серпня 1975 року. Після закінчення школи №26 (нині ліцей «Нова українська школа») поступив у машинобудівний технікум. Пройшов строкову службу в армії. Опісля, працював на заводах у Кропивницькому, був менеджером в одному із торговельних закладів. З 2011 року працював на посаді звукорежисера в Кіровоградській обласній філармонії. У філармонію Андрій прийшов завдяки своєму хобі – адже любив працювати із звуковими приладами. 

З перших днів повномасштабної війни, Андрій був у добровольчому батальйоні. Разом із побратимами, перші два місяці, патрулював Кропивницький. А в серпні 2022 року приєднався до лав Збройних сил України.

Родина

Без чоловіка й батька залишилися дружина Наталя, син Павло та донька Олександра. Син воїна працює у філармонії і танцює в «Зорянах». Дружина – му¬зикальний керівник у дитячому садку, а донька навчається у 26-й школі. 

Захоплення

Справою життя Андрія Волкова стала робота в обласній філармонії, він був звукорежисером від Бога, майстром на всі руки. Любив працювати із звуковими приладами. 

Відгуки друзів

«Зі скорботою й глибоким сумом в серці ми дізналися про трагічну втрату. На 48 році обірвалося життя нашого колеги (звукорежисера) Андрія Волкова, який загинув захищаючи нашу країну. Це безсумнівно величезна втрата для нашої команди і для усіх хто його знав. Наш Андрій виявив високу мужність та самовідданість. Його самопожертва та відвага не будуть забуті, але завжди залишатимуться в наших серцях і в пам'яті кожного з нас. Андрій Волков назавжди залишиться в наших серцях як великий приклад мужності, жертовності та любові до нашої країни. Його внесок у безпеку і мир нашої нації безцінний» – розповіла заступниця директорки філармонії Оксана Буртова на своїй сторінці Фейсбук.

«Завжди усміхнений, позитивний, щирий... батько нашого соліста Павла, звукорежисер обласної Філармонії... Мужній, незламний воїн. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Андрія. Ми завжди будемо пам'ятати про його героїзм, самопожертву заради мирного життя у вільній незалежній Україні», – зазначили, після звістки про загибель Андрія Волкова, на сторінці Фейсбук учасники Народного художнього хореографічного ансамблю «Час пік».

За словами його друга Павла Колчіна, Андрій був безвідмовний. Ніколи но казав слово «ні». «Якщо мова йшла про допомогу, завжди знаходив годинку-дві аби допомогти своїм близьким чи дру¬зям. Познайомились ми з Андрієм у 1994 році. За місяць я вже взяв його на роботу в свою фірму. Коли у нас народилися сини, то ми назвали їх Павло та Андрій. Тож тепер наші сини – Павло Андрійович та Андрій Павлович. Ми дуже довіряли один од¬ному, навіть обмінялися ключами від квартир. Він пізніше став працювати звукорежисером в обласній філармо¬нії, а ще був гарним механіком. Ми разом майстрували різні пристрої для звуку. Мені хотілося перетягти його у Київ, я навіть підшукав йому роботу. Та він говорив, що завершить усі свої справи в Кропивницькому і тільки потім переїде. Я пропонував йому перший час пожити в мене. Та почалася війна...»

«Це втрата для міста. За¬гинув наш друг. Загинув наш професійний звукорежисер. Якщо кажуть, незамінних людей не буває – не вірте. Андрій був професіоналом у кращому значенні цього слова. Зараз працюють нові люди, і нам доводиться підлаштовуватися під них. А з ним було легко, він все робив із душею» – розповіла директор філармонії Наталя Агапєєва.

За словами друга та колеги Олега Ко¬сенкова, Андрій був справжнім другом. «Він все робив гарно і швидко. Добре роз¬бирався у техніці, міг щось новеньке приду¬мати. допомагав із комп'ютерною технікою. Гарний друг та надійний партнер. Вже тоді, коли ми з ним починали працювати разом, було зрозуміло, що з нього вийде гарний звукорежисер. У нього був прекрасний музикальний слух. Потім він перейшов працювати у філармонію, там набрався досвіду, і дійсно, став класним професі¬оналом» – розповів Олег Косенков.

Рідні та друзі Андрія відгукуються про нього, як про світлу, добру, порядну людину з великим серцем, як чудового сім’янина.

Військовий шлях

У серпні 2022 року Андрій Волков приєднався до лав Збройних сил України. Був командиром танка. 

З січня зв'язок з Андрієм зник. Декілька місяців його телефон не відповідав. Він загинув 3 січня 2023 року, в районі міста Соледар Бахмутського району Донецької області. Тіло до літа не було індентифікованим. І тільки в липні, за даними екс¬пертизи ДНК, виявили дев'яносто дев'ять відсотків збігу.

Прощання із старшим сержантом Андрієм Волковим відбулося 11 липня на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.  

Вічна пам'ять Герою!

На цій страшній війні, на жаль, загинув ти:

Так сталося чому?.. У відповідь – мовчанка…

Пішов у добробат, а потім на фронти,

Де став звитяжним командиром танка…

В цивільному житті ти творчим був завжди:

Як звукорежисер, як майстер на всі руки…

Та ця війна тобі спалила всі мости

У втішне майбуття, в якім щасливі внуки…

Був гарним другом ти, був повним доброти –

В родинному теплі, у фаховій повазі…

Та на останній бій відважно вийшов ти –

В районі Соледару, на Донбасі…

Загинув як Герой в нерівному бою:

Горіло небо, сніг кипів січневий…

Ти голову поклав за Вітчину свою:

За білу хатку і садок вишневий…

Ти в засвіти пішов, пішов без вороття,

Та пам’ятник тобі – на Вічнім п’єдесталі!

Твоє серцебиття – продовжує життя –

У дітях, що пройдуть твій шлях надалі