Ігор Вівчаренко

1996 – 2020 рр.

Біографія

Ігор Вікторович Вівчаренко народився: 23 вересня 1996 року в селі Коробчине, Новомиргородського району, Кіровоградської області. Ігор з багатодітної родини, в якій виховували шістьох дітей. Мав вищу освіту й здобував другу. Загинув Ігор 14 квітня 2020 року в Донецькій області. 

Родина

Батько, мати – Марія Яківна, старша сестра Олена Скиба, четверо братів.

Відгуки друзів

Побратими згадують військовослужбовця Ігоря Вівчаренка цілеспрямованим та наполегливим. Говорять, що він ніколи не відмовляв у допомозі.

"Він – людина яка весь час намагалась самовдосконалюватись. Це і було однією з причин, через які він пішов до війська", – говорить військовослужбовець 3-го полку Олександр.

Старша сестра Олена Скиба розповідає, що крім нього у війську служать ще двоє братів. Згадує, яким Ігор був за життя: "Він був молодим, гарним, веселим. Телефонував. Ніколи не казав де він, Говорив, що все добре. Але ж ми розуміли, що він це говорить, аби нас заспокоїти, Я ще ніколи не бачила такого ставлення до роботи. Він так любив свою роботу, що ходив туди як на свято. Звістка про його загибель для нас стала як грім серед ясного неба. Дуже шкода, що найкращі люди уходять, адже найкращі йдуть захищати Батьківщину. Шкода, не всі усвідомлюють, що завдяки нашим хлопцям ми маємо спокій, живемо у своїх будинках, у своїх сім’ях".


Марія Яківна, мати військовослужбовця сумує за сином, але пишається тим, що він служив у війську та захищав Батьківщину: "Я пишаюсь тим, що у мене такі сини – троє воєнних. Ми любимо Україну".

Захоплення

Був хорошим спортсменом. Виконав нормативи кандидата в майстри спорту з боксу. 

Військовий шлях

Ігор мав військове звання старший солдат, обіймав посаду оператора. 

Служив у підрозділі 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.

Обставини загибелі: Загинув в зоні проведення ООС 14 квітня 2020 року, близько 11:40 на одному з військових полігонів, що розташований на території Донецької області, Це відбулося, коли, під час проведення планових навчальних стрільб, стався вибух 82-мм міномета. Ігор та ще вісім військовослужбовців, які знаходилися неподалік міномета, отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Похований Ігор у місті Кропивницькому на Рівнянському кладовищі, в Алеї почесних поховань.

Нагороди

Портрет Ігоря розміщено на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" в Києві: секція 11, ряд 8, місце 24. 

Указом Президента України № 304/2020 від 5 серпня 2020 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Ігор Вівчаренко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам'ять Герою!

Ти любив Україну – її захищав,

І з родини пішли воювати три брата.

Ти злочинство страшне ворогам не прощав,

Та, на жаль, потрясла нас раптова утрата.

Ти загинув трагічно у зоні ООС:

Мінометний заряд зупинив твої днини.

Ти пройшов через терни, як мужній Христос

І Голгофа була задля тебе – Людини…

Ти достойно служив і, як старший солдат,

Не затьмарив нічим те ім’я Святослава,

Від якого колись утікав супостат,

А тепер взяти меч – то була твоя справа…

Ти найкращий. І всіх охопила печаль,

Що ти рано пішов у висоти захмарні:

І хоч ти не вернешся ізвідти, на жаль –

Тільки лепти твої в Перемогу – не марні…

Джерела