Андрій Норов

Андрій Олексійович Норов народився 6 червня 1977 року в м. Кіровограді (нині – Кропивницький). В 1994 році закінчив місцеву загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 (нині Преображенська гімназія). Відслужив строкову військову службу в армії. Потім здобув економічну освіту, а у 2002 році переїхав до Києва, де працював за фахом і виховував дітей. Андрій завжди був справжнім патріотом та громадським активістом й не лишався осторонь історичних подій у житті України. Він брав активну участь і в Помаранчевій революції, і в Революції Гідності.

У Андрія Олексійовича залишилась мати, брат, дружина, 15-річна донька та 23-річний син.

— Він був хорошою, доброю людиною. Захоплювався риболовлею, — розповів про Андрія Норова його брат Олександр.—У нашій останній розмові він говорив, що все буде добре, ми переможемо. Не такий страшний ворог, як про нього кажуть…

«Ми втратили одного з найкращих людей. Андрій Олексійович Норов, «замкомбата з бою» – той, чиї міномети гатили по ворогу ще до 24 лютого 2022 року, той, хто з перших днів війни знищував кацапів сотнями, бо «треба работать». Олексійович, «Космос» – це шлях від сержанта до капітана, і немає такого місця на будь-яких позиціях батальйону, де б він не був. Він завжди був із солдатами – Олексійович, я знаю, що Ви загинули як Герой на своєму місці, командуючи підрозділом. ВІЧНА СЛАВА та ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ. Дякую ВАМ за все…», – так написав про нього бойовий побратим.

В 2016 році Андрій Олексійович пішов добровольцем за контрактом до лав Збройних Сил України, свідомо обравши місцем служби 72-у окрему механізовану бригаду (якій у серпні 2017-го було присвоєно славетне ім’я Чорних запорожців – одного з найлегендарніших кінних полків армії Української Народної Республіки в 1918–1920 рр.). Повернувшись до військової служби у званні сержанта, Андрій Норов воював у зоні проведення АТО/ООС, при цьому закінчивши короткострокові офіцерські курси. У січні 2019 року бійців підрозділів його бригади, що повернулися з ротації до пункту постійної дислокації, урочисто зустрічали мешканці міста Біла Церква. 

З початку російської військової агресії проти України, 5 березня 2022 року, заступнику командира батальйону з бойової підготовки Андрію Олексійовичу Норову було присвоєно чергове військове звання «капітан». Під його керівництвом у перші дні рашистської агресії було знищено кілька ворожих гелікоптерів, а потім очолені ним зведені сили позбавили ворога бойової машини піхоти БМП-2 та трьох вантажівок з майном і боєприпасами, а також був знищений склад боєприпасів, що, офіційною мовою, «суттєво підірвало боєздатність противника». Надалі підрозділ капітана Норова з боєм визволив маленьке українське місто, але ворог ударив «Градами» і багатьох воїнів було поранено.

13 березня 2022 року капітан Норов загинув смертю хоробрих у бою на Київщині. Його, з військовими почестями, поховали на Рівненському кладовищі рідного Кропивницького.

У 2019 році, тодішній Президент України – Петро Порошенко, серед найкращих воїнів, відмітив молодшого лейтенанта Норова, що був відзначений медаллю «За військову службу Україні». А 18 березня 2020 року Андрій Олексійович став кавалером ордена «За мужність» III ступеня. 

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі, Указом Президента України Володимира Зеленського № 148/2022 від 19 березня 2022 року капітану Норову Андрію Олексійовичу присвоєно звання Герой України з відзначенням орденом «Золота Зірка» (посмертно).

• Адміністрація комунального закладу "Преображенська гімназія Кропивницької міської ради", Володіна А.О.

• Портал "Армія inform". 

• Вільне радіо.