Євгеній Ларшин

1970-2023 рр. 

Біографія

Ларшин Євгеній Васильович народився 19 лютого 1970 року в росії, але проживав довгий час в Україні. Працював у ОСББ "Рідний дім 30" електриком.

Його мобілізували у середині квітня 2022 року. Євгеній був десантником, пишався, що в нього був такий досвід.

Родина

У Євгенія Ларшина лишились дружина, донька, син та батьки.

Відгуки друзів

"Женя працював у нашому ОСББ електриком. Він дуже багато зробив для об’єднання, для мешканців будинку. А ще скільки було планів, скільки ми хотіли всього реалізувати. Усміхнений, привітний, завжди готовий прийти на допомогу. Коли приїздив у короткі відпустки казав нам, щоб чекали його з Перемогою. Загибель такої золотої людини стала великим горем для нас, сусідів, для його родини. У нього залишилося двоє дітей, вони хоч і дорослі, але втратити батька — завжди дуже страшний біль, –  розповіла голова ОСББ “Рідний дім 30” Лариса Дуднікова. – Женя народився в росії, але проживав довгий час в Україні, я знаю, що у нього є родичі в росії. Він віддав своє життя за український народ, за його незалежність".

Військовий шлях

Старшого солдата Євгенія Ларшина мобілізували у середині квітня 2022 року. Він був десантником, пишався, що в нього був такий досвід.

Євгенію випало боронити від російських загарбників Херсонщину. 15 січня неподалік села Костирка Бериславського району під час виконання бойового завдання 53-річний стрілець отримав украй важкі, несумісні з життям поранення.

20 січня, Герой знайшов вічний спочинок на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища. У засвіти його провели рідні, друзі, земляки, бойові побратими. 

Вічна пам'ять Герою!

Твоя вітчизна мачухою стала,

Для тебе у той час, коли вона

На Україну зрадницьки напала

І в твій тутешній дім прийшла війна…

Ти не вагавсь. За Правду воювати

Пішов свідомо на передову,

Бо Україна – то вже рідна мати

Була тобі в цю пору грозову…

Бо ж тут твій дім і вся твоя родина,

Й дерева, що саджав – то підросли…

Пишається тобою Україна,

Бо ти – Герой, із тих, які спасли

Цю Землю від російської навали.

Загинув ти і в нас у серці щем

За всіх, як ти, що голови поклали

Під куль свинцевим і кілким дощем…

Тобі багато років ще б радіти

Онукам і квітінню повесні,

Але не довелось тобі дожити

До Перемоги в цій страшній війні…

І на Алеї Слави твій спочинок,

Про тебе Пам'ять б’є в церковний дзвін.

Тобі Пошана за геройський вчинок:

Небесний Рай і вдячний наш уклін!