Цвігун Олександр Сергійович народився 14 квітня 1980 року. У 1986 році поступив до 1-ого класу школи №20 (Академічна гімназія), де навчався протягом 9 років. Після закінчення 9 класу вступив до кооперативного технікуму ім. М. П. Сая на факультет «правознавство». Закінчивши технікум, ніс строкову службу в лавах армії. Після служби вступив до Київського інституту внутрішніх справ. По закінченню навчання в інституті, працював у кримінально-виконавчій службі. Мав звання майора внутрішніх справ.

Олександр з дитинства мріяв стати військовим.

Після анексії Криму і вторгнення Росії у 2014 році звільнився з посади та пішов захищати Україну. В зоні АТО був двічі.

У Олександра залишилися батьки – Сергій та Людмила Цвігун,  брат, дружина, дві донечки.

Олександр Цвігун був люблячим сином для батьків, хорошим братом, та гарним батьком для донечок.

Зі слів товариша по службі Бондіні Сергія Віталійовича, Олександр був світлою, життєрадісною людиною, мудрим керівником.

«Ми разом працювали, їздили у відрядження, доводилося бувати в різних ситуаціях, але Олександр завжди проявляв себе гідно, підтримував, коли було складно. Справжній чоловік  та  патріот України. Важко повірити, що його вже немає з нами», - діляться спогадами друзі і колеги Олександра Цвігуна.

Зі спогадів подруги дитинства, сусідки та колеги по службі Вікторії Манько: «Олександр був дуже щирою, доброю, позитивною, відкритою  людиною. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації. Легко знаходив спільну мову з людьми, був душею колективу. Високий, мужній у погонах майора,  як і мріяв з дитинства. Сашко мав дуже багато планів, зокрема хотів продовжити військову кар’єру, тому звільнився зі служби у  виправній колонії та продовжив службу у військовій частині. Мріяв про мирне майбутнє, проте його бажання перекреслила клята війна, яка забрала його життя».

Зі спогадів мами Олександра – Людмили Олександрівни: «Саша дуже любив своїх рідних, піклувався  весь час. Він з дитинства мріяв бути військовим. Мав звання майора внутрішніх справ. В зоні АТО був «двічі».

Зі слів батька загиблого -  Сергія Цвігуна:  «Сину подобалась військова справа. Він був десантником, проходив  тренування з парашутом. У Саші було більше тисячі стрибків».

Після анексії Криму і вторгнення Росії у 2014 році, Олександр Цвігун пішов захищати Україну. В зоні АТО був двічі.

На фронті молодший сержант Олександр Цвігун був старшим стрільцем механізованого відділення. Рідним не сказав, що воює на передовій. Так боєць оберігав їх від зайвих хвилювань. 

До останньої хвилини залишаючись вірним присязі, Олександр загинув 20 січня 2023 року у найгарячішій точці, там, де сьогодні точаться найкровопролитніші бої російсько-української війни — під Бахмутом. 

Величезна кількість людей прийшла попрощатися з Героєм на Алею почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.

Олександр Цвігун нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та медаллю «25 років Збройним силам України».

• Адміністрація КЗ Академічна гімназія Кропивницької міської ради.