Владислав Голубіцький

1977-2022 рр. 

Біографія

Голубіцький Владислав Іванович народився 16 липня 1977 року. Він був професійним столяром, робив гарні вироби з дерева.

24 лютого 2022 року зранку пішов у військкомат – добровольцем, потрапив у розвідку.

Захоплення

Владислав любив дерево. Виготовляв гарні вироби з деревини.  

Відгуки друзів

Ті, хто мав честь битися в одному строю з Владиславом Голубіцьким, згадують його з величезною теплотою і повагою. "Справжній чоловік, справжній Воїн. Пішов добровольцем, потрапив у розвідку. Любив, аби у всьому був порядок. Завжди в перших рядах, там, де найважче. Йому б бути трохи обережнішим, але це не про нього — безстрашна людина", - ділиться болісними спогадами бойовий побратим Владислава Голубіцького Микола.

"Професійний столяр був, любив дерево, він його руками відчував. 24 лютого зранку подзвонив, що він буде йти у військкомат, пішов добровольцем захищати землю. Він залишив усе. Він казав: "Я не зможу, як можна сидіти в майстерні працювати, коли кацапи наступають". Пройшов важкі бої під Сєвєродонецьком, Лисичанськом. Їхній батальйон переправили в Херсонську область. Пропав безвісти під селом Шевченківка. Після звільнення території від російського загарбника, хлопці-побратими знайшли його", розповіла про Владислава його родичка Алла Голубіцька.

Військовий шлях

24 лютого 2022 року зранку пішов у військкомат –  добровольцем, потрапив у розвідку.

Пройшов важкі бої під Сєвєродонецьком, Лисичанськом. Їхній батальйон переправили в Херсонську область. Пропав безвісти під селом Шевченківка. Після звільнення території від російського загарбника, хлопці-побратими знайшли його.

Загинув 13 жовтня 2022 року в районі Дудчан на Херсонщині. 17 листопада, кропивничани провели у засвіти загиблого на російсько-українській війні земляка-Героя: солдата Владислава Голубіцького, водія розвідувального взводу. Вічний спочинок Герой знайшов на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.

Вічна пам'ять Герою!

Ти водієм в розвідувальнім взводі

Служив за Україну, честь і кров.

Повоював на фронтовому Сході,

На жаль, на Півдні в засвіти пішов…

Поліг в бою. Та, без чіткої вісті,

Родина сумувала: чи живий?

Ніхто їй не казав про цифру «двісті»,

Та на серця вже камінь ліг важкий…

Знайшли тебе служиві побратими

В обпаленім херсонському селі.

Твоя душа тоді прощалась з ними,

Злітаючи у Небо від землі.

Вона вже там і дивиться на хижу

Орду тих ворогів, що не добив…

І шелестять, крізь нетривалу тишу,

Дерева ті, які завжди любив…

Але твоя заслуга буде вічно

У Пам’яті прийдешніх поколінь.

Віддав життя ти мужньо, героїчно,

Щоб наше Сонце не покрила тінь…