Олександр Давидов

2003-2023 рр.

Біографія

Давидов Олександр Валерійович народився 18 березня 2003 року. У 2021 році закінчив Кропивницький ліцей «Науковий», в якому навчався з 9-го класу. Він був талановитим учнем, активно брав участь у житті ліцею та виявляв високу успішність. Навчався у Малій академії Наук – секції "Правознавство" та був учасником команди ліцею, яка отримала перемогу на турнірі юних географів; був призером турніру юних правознавців. 

До Київського національного університету імені Тараса Шевченка (філософський факультет, спеціальність «Правознавство»)  хлопець вступив, за пів року до великої війни.

З перших днів російського вторгнення будував барикади, служив у бригаді київської тероборони. Потім, коли багато хто з його однолітків повернувся на навчання, він узяв академвідпустку і цілеспрямовано добивався, щоб його взяли в частину, що діє. Олександр Давидов долучився до Збройних сил України та служив у третій окремій штурмовій бригаді «Азов».

Олександр в один день став Воїном, бо розумів, що мусить захистити від знавіснілої російської орди своїх рідних і близьких, свою Україну.

Захоплення

Олександр цікавився історією.

Відгуки друзів

«Ми звикли радіти разом з нашими випускниками їхнім успіхам у дорослому житті і зустрічати в наших стінах вже їхніх дітей. Сьогодні ж ми з відчуттями втрати і горя навіки прощаємося з нашим випускником Олександром Давидовим. Ми пам’ятатимемо його активним, допитливим, розумним хлопцем, якого дійсно турбувала доля України. Мріяв бачити її самодостатньою і сильною європейською країною. Він здобував знання для того, аби приносити користь своїй державі і коли ворог пішов війною, став на її захист. Олександр назавжди залишиться гордістю нашого навчального закладу, в нашій пам’яті і наших серцях», - сказала директорка ліцею "Науковий", депутатка Кропивницької міської ради Наталія Чередніченко.

«Сьогодні загинув Аналітик. Він був дивним хлопцем. До біса розумний, на все мав свою юнацьку точку зору, по дитячому максималістичний в своїх думках і висловлюваннях, стійкий, як самурай, до травм і поранень, впертий, як 300 спартанців. Ми по доброму кепкували над ним, бо було над чим кепкувати. Він нормально сприймав всі наші жарти, посміхався в свої юнацькі вуса і робив свою справу. Мені довелося  бути з ним на бойових. Я не бачив в житті людини, яка б так рвалась виконувати обов'язки. Він підносив мені снаряди зі швидкістю боліда формули F1). Мені доводилось стримувати його, бо енергія і сила лилися в нього через край. А ось сьогодні він знайшов свою долю... Коли ви чуєте про бої місцевого значення, або про те, що ми просунулись на декілька сотень чи десятків метрів вперед, знайте, яку ціну доводиться за це платити», - поділився спогадами бойовий побратим загиблого Героя.

«Розумний і здібний студент із відмінною пам‘яттю, талановитий, старанний, ввічливий, чиї знання й цілеспрямованість у навчанні викликали захоплення та повагу однокурсників і викладачів… Олександр Давидов назавжди залишиться першокурсником Шевченкового університету… Біль», — прокоментували трагічну загибель в КНУ ім. Шевченка.

«Коли одного разу я запитав, який в нього музичний смак, він сказав: "Я просто не слухаю музику». То що ти слухаєш? «Спів пташок». Сашко сказав, що жива природа – це єдина музика, яку він може слухати», — розповів товариш Максим Данільченко.

Олександр Давидов мав вольові риси характеру з дитинства, пригадала його перша вчителька Олена Єрьоменко: «Я пам’ятаю Сашка, коли він вперше прийшов до нашого класу. Він був дуже врівноваженим, спокійним, чемним, вихованим хлопчиком. Цікавився історією. Завжди мав свою думку. У старших класах брав участь у конкурсах, які присвячені вивченню історії рідного краю. І тому для мене не було несподіванкою, коли він брав участь у військових подіях».

Військовй шлях

З перших днів повномасштабної війни Олександр Давидов пішов у київську тероборону, після взяв академвідпустку — і воював на фронті. У лютому 2022 року Олександр долучився до Збройних сил України та служив у третій окремій штурмовій бригаді «Азов».

На передовій Олександр Давидов, який мав позивний Аналітик, був водієм 3-го відділення протитанкових ракетних комплексів. 

Загинув 20-річний боєць 8 травня 2023 року від кулеметної черги, штурмуючи ворожу позицію біля міста Часів Яр Бахмутського району. 16 травня 2023 року, у дворі рідного ліцею, з якого він не так давно, окрилений планами і сподіваннями, ішов у доросле життя, його провели у вічність рідні, друзі, одногрупники, вчителі, бойові побратими.

Прощались з Олександром Давидовим у Кропивницькому на Далекосхідному кладовищі. Бійці протитанкового батальйону 3-ої окремої штурмової бригади на честь свого загиблого побратима виконали "Молитву Українського націоналіста".

Вічна пам’ять! Герої не вмирають…

Двадцять років… Так мало цих літ,

Та у них – мужня впевненість кроків.

Йшов юнак у військовий похід

У буремні свої двадцять років…

Рідний край і природу любив;

Був ліцей, перший курс універу…

Тільки ворог біди наробив:

Припинив наукову кар’єру…

І студент в руки взяв автомат:

Так змогло йому серце звеліти.

Зі столичних пішов барикад

У «Азов», з позивним Аналітик…

У бахмутських степах воював,

Й, хоч армійцем зробився недавно –

В наступальних боях штурмував

Він ворожі позиції вправно…

І робився міцніш і міцніш,

В подоланні маршруту важкого…

Часів Яр – то останній рубіж

Для життя козака молодого…

Кулеметної черги свинець

Зупинив шал юнацького гніву…

Воїн впав… Тільки то – не кінець,

Бо зерно героїзму у ниву

Було сіяне й дасть врожаї

Перемоги і дальшого Миру.

Змиють кригу весни ручаї:

В тім усталену маємо віру!..

Двадцять років… І біль, і журба…

Тільки велич козацької Слави –

Олександрова дальша судьба,

Бо Герой він своєї Держави!

Джерела