Сергій Антонов

1981-2022 рр. 

Біографія

Антонов Сергій Вікторович народився 4 липня 1981 року в місті Кропивницькому. Корінний кропивничанин, закінчив школу №23 на Балашівці. Працював на залізниці 21 рік монтером колії. Гарний сім’янин, чудовий батько.  

24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Сергій пішов на фронт добровольцем.

Родина

У Сергія Антонова лишились дружина, син і 91-річна бабуся.

Відгуки друзів

"На війну Сергій пішов добровольцем, хлопець був на сто балів, такого більше не найдеш. Чудова людина, надійний друг", - розповідають про загиблого Героя друзі та однокласники.

"Щирий, добрий, дуже гостинний, завжди приходив на допомогу. Любив всіх нас, свою родину. Був мені двоюрідним братом, але насправді — ріднім. Невимовно важко втрачати таку людину, він нам дуже потрібен", - ледь стримуючи сльози ділиться болем кропивничанка Аліна Скрипніченко.

"Сергій був виваженим, спокійним і відповідальним під час навчання у школі", розповіла його класна керівниця Світлана Литвин. "Я нещодавно зустріла Сергія. Ми дуже тепло з ним поспілкувались, сказав, що їде під Бахмут, попросила, щоб беріг себе. Він був дуже добрим, позитивним і зажди усім приходив на допомогу. Його всі дуже любили й поважали. Це був справжній друг. Я пишаюсь тим, що вклала частинку своєї душі та серця до виховання таких хлопців, які боронять нас зараз".

Колега Анатолій Биков розказав про Сергія: "За цей час він проявив себе як професіонал, добрий товариш, який завжди відповідально ставився до ввіреної йому роботи. Після мобілізації приїжджав у нетривалі відпустки, заходив на підприємство, спілкувався з нами, казав, що все добре, ми переможемо".

Військовий шлях

24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Сергій пішов на війну добровольцем. Командир міномета, 41-річний молодший сержант Сергій Антонов загинув 24 грудня неподалік села Площанка Луганської області. Попрощалися з Сергієм Антоновим 30 грудня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.

Вічна пам'ять Герою!

Ти йшов назустріч Сонцю… Тільки ні:

Не милувавсь ти сонечком на Сході,

Бо там ти опинився на війні,

У бойовому визвольнім поході…

Були у тебе прагнення прямі,

Мов колії залізної дороги:

Щоб ми не опинилися в ярмі,

А вибороли Свято Перемоги!

Ти йшов назустріч Сонцю… Тільки там –

Покрився ранок чорними димами.

Тому ти йшов по спаленим степам,

Під небом, що здригалося громами…

Ти – славний батько, гарний сім’янин,

Надійний друг, майстерний роботяга –

Вогонь пройти і стужу хуртовин –

Тобі допомогла твоя звитяга…

Боєць повномасштабної війни,

З погонами молодшого сержанта,

Мов камінь непорушної стіни…

Скоріш Героя душу пригорни

До себе, Богородиця-Оранта!..

А люди пам’ятатимуть усіх,

У кого велич Подвигу нетлінна. 

І перед тими, хто за нас поліг –

Нам треба вдячно стати на коліна…