Артем Магльований

1995-2023 рр. 

Біографія

Магльований Артем Валерійович народився 27 червня 1995 року. Після школи Артем навчався в інженерному коледжі. Разом з батьками займався підприємництвом. На фронт пішов наприкінці грудня 2022 року. Був стрільцем-санітаром десантно-штурмового взводу. Перед відправкою на фронт пройшов місячне навчання.

Родина

У Артема Магльованого залишилися батьки, дві сестри, дружина та маленький син.

Відгуки друзів

"Дуже порядна, добра, безкорисна людина. Ми з дитинства разом. Любив грати в футбол, займатися на турніках. Закінчив школу, училище, працював разом із батьками в торгівлі. Без брата залишилися дві сестри, без батька маленький син, без чоловіка дружина, а ми — без вірного товариша", - діляться болем друзі Артема Магльованого.

За словами подруги загиблого Тамари Чернявської, уникнути служби Артем не намагався: "Він не намагався вигадати якусь причину. Не дивлячись на те, що в нього мала дитина, він просто розвернувся – і пішов служити".

Військовий шлях

Солдат Збройних сил України, 27-річний стрілец-санітар десантно-штурмового взводу Артем Магльований загинув у бою, який точився 03 березня в районі Кремінної на Луганщині,разом із своїм побратимом, другом та земляком Іллєю Циганенком. Побратимів поховали в один день – 10 березня 2023 року на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у місті Кропивницькому. Всі, хто знали і любили Артема, прийшли аби провести Воїнів в останню путь.

Вічна пам'ять Герою!

Медичну сумку й крицю зброї

Поклала доля на вівтар,

Коли, в районі Кремінної –

Стрілець загинув, санітар…

Тоді ще тільки почалася

Луганська зранена весна,

Що в зелень майже не вдяглася,

Бо пропекла її війна…

Змішалось все з вогнем і димом

В одну смертельну течію.

І довелося, з побратимом,

Йому загинути в бою…

В тім – драматизм отої дружби,

В якій на двох життя і смерть,

Де будні бойової служби –

Надривом сповнені ущерть…

Як гірко й болісно з-за того,

Що гинуть кращі… Слава їм!

Їх душі вже спасенні Богом,

У ореолі, у святім…

А люди будуть пам’ятати 

Таких героїв, як Артем.

І добрим словом шанувати,

Бо ці увічнені солдати –

Вже стали мужності взірцем!