Андрій Мілай

1979-2022 рр.

Біографія

Мілай Андрій Михайлович народився 17 лютого 1979 року. Військовим мріяв стати з дитинства, закінчив Сумський військовий інститут. Проходив службу на території Криму у 2014 році. Коли росія його анексувала, Андрій залишився вірним присязі українському народу.

Родина

У Андрія залишилася дружина і донька.

Відгуки друзів

"В бойових діях Андрій брав участь з самого початку війни. Він, як справжній командир, постійно знаходився поряд із підлеглими на вогневих позиціях. Був кращим в усьому, користувався беззаперечним авторитетом і повагою. Коли росія анексувала Крим, на території якого Андрій проходив службу, залишився вірним присязі українському народу. Ми подали його кандидатуру на нагородження посмертно, він заслуговує найвищої відзнаки",- розповідають про загиблого бойові побратими.

"Йому дуже хотілось бути артилеристом. І на роботу його направили в Керч. Там він працював, там він жив, там одружився. Коли Крим окупували, повернулися. Вони ухвалили рішення з дружиною, донькою, що повертаються назад" - розповіла його тітка Людмила Яковенко.

Військовий шлях

Андрій Михайлович проходив службу на території Криму у 2014 році. Коли росія його анексувала, Андрій залишився вірним присязі українському народу.

Командир самохідного артилерійського взводу, в бойових діях брав участь з самого початку війни. Був у найгарячіших точках: у Сєвєродонецьку, Лисичанську. Пройшов своєю командою, своїм взводом, і казав, що не загубив ні одного воїна до Херсонської області – залишилися всі хлопці живі.

43-річний офіцер Андрій Мілай загинув 04 жовтня в районі Білогірки Херсонської області. 23 грудня він знайшов вічний спочинок у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекоcхідного кладовища. В останню путь Воїна провели рідні, друзі, земляки, побратими.

Вічна пам'ять Герою!

Про військо він плекав завітну мрію:

І наяву, й коли дивився сни…

І справдилося, в дальшому, Андрію

Із гордістю назватись – «Бог Війни»!

Артилеристом став і командиром:

Незрадний Україні до кінця…

На жаль, тепер громада, усім миром,

Випроводжає в засвіти бійця,

Який пройшов найгарячіші точки,

Але поліг в херсонському бою.

Жовтневі опалилися листочки,

Й прозорі обагрилися струмочки,

Бо в них кровицю він пролив свою…

Герой загинув – гідно. Недаремно

Скипівся біль у серці козака:

Віддав своє життя, бо знав напевно,

Що наша Перемога вже близька!