Дмитро Кожокарь

1993 – 2022 рр.

Біографія

Дмитро Олександрович Кожокарь народився 20 листопада 1993 року. Навчався в Комунальному закладі «Спеціальна школа №1 Міської ради міста Кропивницького» з 1.09.2003 року по 25.05.2012 року. Надалі працював столяром у місцевому приватному меблевому цеху.

Родина

Дмитро був одружений. Виховував сина.

Відгуки друзів

У школі згадують, що, за період навчання, Дмитро зарекомендував себе як старанний, відповідальний, працелюбний учень. Навчався в повну міру своїх сил та показав достатній рівень навчальних досягнень, відповідно до програми спеціальної школи.

«Армія була для нього всім. Він любив цю роботу», – згадала про Дмитра його родичка Лілія Запруднова.

Військовий шлях

У 2015 році Дмитро підписав контракт на службу в ЗСУ. Служив у 3-му окремому Полку Спеціального Призначення імені Святослава Хороброго. З перших днів повномасштабного вторгнення рф захищав рідну землю. За час служби Дмитро пройшов шлях від рядового солдата до головного сержанта. Воїн був заступником командира (а потім – командиром) групи ССО.

Загинув Герой 5 серпня 2022 року, під час виконання військового обов’язку в Донецькій області, в районі селища Шевченко, але тільки звільнення підконтрольної ворогу території 22 вересня дало  змогу повернути Воїна додому.

Дмитро Кожокарь похований 29 вересня 2022 року з воїнськими почестями на Алеї Слави Далекосхідного кладовища Кропивницького. Прощатися з Героєм прийшло понад 200 містян.

Вічна пам'ять про Героя 

буде назавжди у наших серцях!

Кожен знає де він народився,

Кожен в праві здобути свій шлях.

Та не кожному шлях той судився

Бути довгим, бо хтось у боях

Ризикує життям і вмирає

За Вітчизну, за дім, за сім`ю.

Як війна – то тоді вибирає

Кожен долю подальшу свою…

Ти свідомо й цілком однозначно

Вибрав збройно зустріти орду.

Не було тобі жахно і лячно,

Бо у серці ти мав правоту.

Наче князь Святослав – був звитяжним:

В тім козацький продовжував рід.

Був рішучим, сміливим, відважним,

України боронячи Схід…

Ти поліг, як і сотні героїв,

Що Вітчизну закрили грудьми.

Ще нема Перемоги швидкої,

Та, як ти, в неї віримо ми!

Ти загинув і слізно від болю,

Що торкнувся до кожного з нас.

За Країну! За Правду! За Волю! –

Ти виконував серця наказ!

Пам’ятатимуть вдячно, в жалобі,

Люди всіх, хто герої, як ти.

 І навіки уже ви в шанобі

За жертовні воєнні труди! 

Джерела