Євген Джус

1993-2023 рр.

Біографія

Джус Євген Олегович народився 14 серпня 1993 року в с.Дорофієвка Маловисківського району Кіровоградської області. Після закінчення хлопцем 4-го класу родина переїхала до міста Кіровограда (нині Кропивницький). В 5-й клас Женя пішов вже у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №33 (нині Класична гімназія), в якій провчився до 11 класу включно і закінчив у 2010 році.

Після школи він закінчив профтехучилище № 8 за спеціальністю «Монтажник гіпсокартонних конструкцій» працював на ТОВ «ПС ФЛЮІДС СЕРВІС» на посаді інженера-технолога, яка обслуговувала технічне оснащення заводів "Червона зірка", "Гідросила".

Родина

У Євгена залишились мама, батько, синочок Максим

Відгуки друзів

За відгуками вчителів, під час навчання в школі Женя більше цікавився дисциплінами, які б, на його думку, могли б знадобитися йому у дорослому житті, був гарним спортсменом, азартним футболістом. Спокійний за характером, розсудливий, прагматичний, прямий, він завжди був готовий прийти на допомогу будь-кому хто того потребує.

За словами побратимів Євгена він був одним з тих, з ким було важко посваритися, з ким надійно було йти на завдання, хто завжди міг підбадьорити, додати настрою і сил…

Військовий шлях

В перші дні повномасштабного вторгнення країни-агресора Євген таємно від рідних пройшов військову комісію і став до лав ЗСУ. Він був старшим оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти 1-го батальйону морської піхоти, старшим матросом.

Загинув Євген під час виконання складного завдання біля населеного пункту Левадне Запорізької області 12.06.2023 року. Похований на Далекосхідному кладовищі на Алеї Героїв.

Пам'ять про Героя – назавжди в наших серцях!

«Женя був людиною, яка завжди дотримувалась логіки, 

певних правил, вимог, поглядів і несподівані рішення ним приймалися дуже рідко, але й вони були аргументовані, 

пояснені. Він мріяв відремонтувати будинок матері, 

поставити на ноги сина, знов одружитися і побудувати сім'ю.

 Женя завжди збирав навколо себе гарних, добрих, щирих людей,

 яких сам поважав, любив і вчив це робити інших, здружуючи всіх між собою. Щирий, відкритий, стриманий, веселий, працьовитий, дуже красивий зовні й внутрішньо, цікавий співрозмовник – 

це наш Женя, наш Джусік…

Його неймовірно виразні гарні карі очі з пухнастими віями, ніжна посмішка – все це передалося його синочку Максимкові – 

навіки в нашій світлій пам’яті про нього…» 


мама Євгена Джуса

Джерела