Микола Нароженко

1980 – 2015 рр.

Біографія

Микола Володимирович Нароженко народився 14 березня 1980 року в багатодітній сім'ї, в селі Велика Виска, Маловисківського району, Кіровоградської області. Навчався у Великовисківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи продовжив навчання в Кіровоградському професійно-технічному училищі №2, де здобув професію кухаря. Строкову службу проходив командиром гармати в Національній гвардії військової частини міста Чугуєва, що на Харківщині. 

Родина

Залишились батьки, дружина та син. 

Захоплення

Микола захоплювався кухарством.

Відгуки друзів

Для рідних і друзів Микола залишився у пам'яті добрим та веселим, надійним товаришем. Він дуже любив свого сина, дружину та батьків. 

Військовий шлях

В серпні 2014 року старшина Микола Нароженко добровільно мобілізувався до Збройних Сил України. Воював у 41-му розвід дивізіоні 55-ї артилерійської бригади, сформованої в Запоріжжі, на посаді командира відділення метеорологічної батареї дивізіону артилерійської розвідки. Пройшов бої біля селищ Тоненьке, Ласточкіне, Опитне. Воював неподалік Донецького аеропорту – захищав стратегічний об'єкт – Авдіївський коксохімічний завод. Бій біля Авдіївки став трагічним у долі Миколи Володимировича та багатьох його побратимів.У тій запеклій боротьбі за коксохімічний завод, коли гинули на очах товариші, Микола стиснувши зуби, тримаючи в руках зброю, витягував їх з поля бою, надавав допомогу. Вибухи, ядучий дим розбитого коксохіму – і Микола знову у самому горнилі пекла. 13 квітня 2015 року у Дніпропетровському госпіталі імені Мечнікова, після тяжкого захворювання легенів (двобічна тотальна пневмонія), внаслідок шкідливих викидів розбитого терористами коксохімічного заводу перестало битися його серце. Похований Микола Володимирович у Великій Висці на сільському кладовищі, неподалік батьківського дому.  

Нагороди

У Великовисківській школі відкрили меморіальну дошку на честь Миколи Нароженка. Нагороджений відзнакою «За мужність і відвагу». 

Вічна пам'ять Герою!

Ти мав, корисний людям, мирний фах,

А в армії ти став артилеристом.

Як почалась війна – ти на фронтах –

Всіх дивував і мужністю, і хистом.

Бо командиром ти звитяжним був

У доблеснім своїм дивізіоні.

В атаки йшов – назад не повернув,

Не бувши стрічним кулям у поклоні,

Ти воював під обстрілів виття,

Йдучи сміливо крізь вогонь і воду.

Та жаль, що в тебе відібрав життя

Ядучий дим розбитого заводу…

В шпиталі ти армійському помер:

Хоробре серце битись перестало…

Та ти у нашій Пам’яті тепер,

І, хоч велике горе нас спіткало,

Але, йдучи у мирне майбуття –

Ми будемо Героя шанувати!

І мають, на взірці твого життя,

Новітні покоління виростати!

Джерела