Дмитро Шульгін

1988 – 2023  рр.

Біографія

Шульгін Дмитро Анатолійович народився 25 травня 1988 року в Кропивницькому, закінчив школу №20 (нині «Академічна гімназія»), після – коледж механізації сільського господарства. Вищу освіту здобув у Центральноукраїнському національному технічному університеті. Працював на підприємстві харчової промисловості слюсарем-сантехніком. До лав ЗСУ став наприкінці 2022 року. 

Родина

Героя вдома не дочекалися мати та брат. 

Відгуки друзів

«Побратими кажуть, що Дмитро був взірцевим військовим, який виконував свій обов’язок до останнього подиху. Справжній патріот, надзвичайно світла та порядна людина, боронив нашу Україну від окупантів та віддав за неї найцінніше – життя. Бойова родина окремого полку підтримки висловлює глибокі співчуття та розділяє з родиною горе від втрати найдорожчої людини. Не забудемо, не пробачимо! Вічна пам'ять та слава загиблому Герою!», – написали в мережі Фейсбук однополчани Дмитра Шульгіна.   

Військовий шлях

До лав ЗСУ Дмитро Шульгін став наприкінці 2022 року, його мобілізували у грудні. Проходив Дмитро навчання в Україні й за кордоном: в Німеччині і на Кіпрі. Мав воїнську спеціальність сапера.

27 червня, під час виконання бойового завдання з розмінування місцевості біля села Роботине Запорізької області, Дмитро потрапив під артилерійський обстріл. Із важкими пораненнями його доправили до лікарні. На жаль, отримані травми виявилися несумісними з життям і 3 липня, від отриманих поранень, воїн помер у лікарні.  

Слава Герою! Вічна пам'ять!

Зроду-звіку ми тим не пробачимо,

З-за яких із життя ти пішов!

Ворогам відомстимо, «віддячимо»,

За страждання, за муки, за кров!..

Як сапер, ти схилився над міною,

Та загроза підкралась згори.

В небі хмари скривавились піною;

Застогнали від болю вітри…

Ти ще й далі боровся із ранами:

– Не здавайся! – звучало в душі.

– Дух козацький не вб’єш ятаганами!..

Тільки тіло дістало межі…

Ти загинув. Та вже – поміж зорями –

Твій в безсмертя триває політ:

Над степами – Вітчизни просторами –

Над містами і тими соборами,

Де молебні лунають услід…

Ти вже разом із тими героями,

Що життя у боях віддали,

Щоб наступники – люттю й набоями –

Ворогів подолати змогли!

Не забудемо Подвигу вашого:

Ви – у Пам’яті – вічно живі! 

Буде мир, а із попелу вражого – 

Виростатимуть квіти нові!..