Сергій Дубівка

1985 - 2022 рр.

Біографія

Сергій Миколайович Дубівка народився 9 березня 1985 року. Навчався у навчально-виховному комплексі загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №34 – економіко-правовому  ліцеї «Сучасник» - дитячо-юнацькому центрі Кіровоградської міської ради Кіровоградської області з 1992 по 2002 роки.

Відгуки друзів

«Сергій вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, - говорить про свого рідного брата Сергія Юрій Дубівка. – Пішов добровольцем у 2014-му. Був у Дебальцевому, Іловайську. Повертався – і знову йшов захищати Україну», – каже брат.

«Він був справжньою людиною, завжди готовий прийти на допомогу, офіцер, який ніколи не ховався за нашими спинами. Загинув, як Герой. Одного із бійців взводу поранило на сусідній позиції, Миколайович побіг до нього. В цей час тривала ворожа танкова атака. Танк вистрілив, снаряд розірвався біля нашого командира», - розповідають про обставини загибелі Сергія Дубівки його підлеглі.

Військовий шлях

Сергій пішов воювати добровольцем у 2014-му в зону АТО. Був у Дебальцевому, Іловайську. 

37-річний лейтенант, командир механізованого взводу 17 батальйону ТРО м. Кропивницького, Сергій Дубівка загинув 10 листопада 2022 року неподалік села Водяне, Сергій був офіцером, який ніколи не ховався за спинами побратимів. Загинув, як Герой. Одного із бійців взводу поранило на сусідній позиції, Сергій Миколайович побіг до нього. В цей час тривала ворожа танкова атака. Танк вистрілив, снаряд розірвався біля Сергія…

Поховали героя на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в Кропивницькому.

Вічна Слава Герою!

Був справжнім офіцером і загинув,

Як істинний звитяжець і герой…

Свого бійця на полі не покинув.

Та був останнім бій кривавий той,

Коли ворожа танкова атака

Зібрала урожай людських життів…

Тобі за Подвиг і пошана й вдяка!

На жаль не зміг, хоч дуже і хотів –

Побачити славетну Перемогу,

Та побратими мають лють і гнів,

Щоб потрощити всю русню убогу

І повернути світ до мирних днів…

Тобі, Сергію, Слава і пошана!

Ти незабутній в пам’яті людській!

І, хоч у нас в душі глибока рана,

Бо доля дуже часто невблаганна,

Та у віках не згасне Подвиг твій!

Джерела