Роман Конограй

Конограй Роман Євгенович народився 16 серпня 1992 року в Кропивницькому. Навчався в гімназії № 9 (тепер Ліцей «Мрія»).

У 2011 році він закінчив Кропивницький інженерний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету, де здобув фах техніка з обслуговування комп’ютерних систем та мереж.

Працював у Кіровоградському інституті землеустрою, паралельно навчався у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, де здобув спеціальність інженера із землеустрою та кадастру.

У Романа  залишились дружина, чотирирічний син, мама, тато та сестра.

Роман Конограй не уявляв життя без автомобілів, котів та собак, якими він опікувався.

«Роман був добрим і щирим, нікому не відмовляв у допомозі. Був сильною та надійною  підтримкою для своєї родини, завжди знаходив час для друзів. Він своїми руками будував будинок, Роман Конограй був людиною з великим серцем і чистою душею. Завжди справедливий, благородний. В його характері поєднувалися гумор, спокій, відвага та розсудливість.»

Колеги захисника

«Коли народився синочок, у пологовому будинку казали, що такого турботливого тата ще не зустрічали. Навіть на війні Роман обрав позивний "Кіндер". Він дуже хотів проводити з сином кожну хвилину, хотів для нього кращого мирного та щасливого життя. Дуже любив свій дім, своє місто та свою країну. Саме таким Роман залишиться в пам'яті, серцях безмежно люблячої його родини та всіх, хто його знав і шанував»

Дружина героя

"Романа ми пам’ятаємо ще з першого класу — щирого, відкритого, з доброю посмішкою і гострим розумом. Він завжди був тим, хто приходив на допомогу першим: чи то підказати на уроці, чи захистити молодших, чи просто підтримати добрим словом. Його дружба була справжньою, а серце — великим.

Ми ніколи не думали, що наш однокласник стане справжнім героєм — тим, хто без вагань піде захищати Україну. Але так і сталося. Він не просто служив — він віддав своє життя, аби інші могли жити в мирі.

Для нас він залишиться назавжди не лише шкільним товаришем, а й символом мужності, честі й любові до Батьківщини.

Спочивай з миром, Ромчику. Ти — герой, якого не забудемо ніколи."

Однокласники

"Романа ми пам’ятаємо ще зовсім юним — уважним, добрим, із тим особливим поглядом, у якому читалося щось більше, ніж просто дитяча допитливість. Він завжди був небайдужим — до людей, до справедливості, до рідної землі. У нього було загострене відчуття обов’язку і внутрішня сила, яка рідко зустрічається у такому віці.

У школі він не просто вчився — він умів дружити, підтримувати, бути поруч. Його поважали однолітки, і ми, вчителі, завжди бачили в ньому щось особливе. Ми вірили, що перед ним велике майбутнє. І справді — Роман став Героєм.

Його подвиг — це приклад справжнього патріотизму. Він віддав своє життя за нас, за нашу свободу, за майбутнє, в яке так вірив. Як важко говорити про нього в минулому часі… Але Роман назавжди залишиться у пам’яті школи — не лише як учень, а як людина, що віддала найдорожче заради інших.

Світла пам’ять тобі, Ромчику. Ми ніколи не забудемо твій подвиг і твоє добре серце. Школа завжди буде пишатися тобою."

Вчителі

Від перших днів повномасштабної війни Роман Конограй, з позивним «Кіндер», став до лав територіальної оборони міста. З вересня 2024 року захищав Україну у складі 71-ої окремої єгерської бригади. Служив розвідником-санітаром розвідувальної групи спецпризначення. Воював на Донецькому напрямку.

Захисник загинув 20 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Трудове Донецької області. З того часу вважався зниклим безвісти. У травні 2025 року ДНК експертиза підтвердила загибель воїна. Йому було 32 роки.

• Комунальний заклад "Ліцей "Мрія" Кропивницької міської ради".