Дмитро Гавриленко народився 22 серпня 1988 року в місті Кропивницький. Навчався в Балашівській гімназії.
З юнацьких років активно займався спортом, зокрема бейсболом і боксом, що сформувало в ньому витривалість, дисципліну та силу характеру.
Закінчивши школу, вступив до Одеського коледжу харчових технологій. Після завершення другого курсу був призваний на строкову військову службу до 3 окремого полку спеціального призначення, де у 2007 році склав військову присягу на вірність Українському народові.
Повернувшись зі служби, працював механіком холодильних установок на заводі «ЛАСКА» та на інших підприємствах міста. Із 2018 року розпочав трудову діяльність на заводі зі складання автомобілів Kia Corporation у Словаччині. За час роботи зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим і працьовитим фахівцем. Завдяки професійному підходу, уважності до деталей та високій продуктивності неодноразово отримував схвальні відгуки від керівництва. Брав активну участь у вдосконаленні виробничих процесів, що сприяло підвищенню ефективності роботи виробничої лінії та зменшенню кількості технічних помилок.
У Дмитра залишилися дружина, двоє дітей, батьки та брат.
У юності Дмитро захоплювався спортом — бейсболом і боксом.
Побратими згадують Дмитра не лише як високопрофесійного воїна, а передусім як надійного друга й справжнього брата по зброї, який завжди був поруч у найскладніші миті.
У небезпечних і напружених ситуаціях він умів зберігати холодний розум, стійкість і впевненість, своїм прикладом надихаючи інших не втрачати віру та силу духу.
Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро Гавриленко не залишився осторонь і з перших днів війни добровільно повернувся до побратимів у 3-й полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.
Проходив службу на посадах стрільця-зенітника окремої роти вогневої підтримки та старшого оператора групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій. Старший солдат, старший оператор 1-ї групи спеціального призначення 1-ї роти СПО військової частини А2077, позивний «Словак».
За час служби з високою самовіддачею виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту — у Запорізькій, Донецькій, Луганській та Харківській областях.
19 серпня 2025 року під час виконання комплексного спеціального завдання, у ході стрілецького бою з противником, Дмитро Гавриленко загинув смертю хоробрих.
Йому назавжди 36 років.
Орден «За мужність» III ступеня;
Відзнака Президента України «За оборону України»;
Відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За сприяння воєнній розвідці» II ступеня;
Нагрудний знак командира 3-го полку Сил спеціальних операцій «За хоробрість»;
Державна нагорода України «Хрест бойових заслуг» (посмертно);
Медаль Міністерства оборони України «Хрест Сил спеціальних операцій» (посмертно);
Відзнака Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантський хрест» (посмертно).
Світла та вічна пам’ять Герою!
Він був воїном не лише за присягою, а й за покликом серця. Сильний духом, витривалий, відданий побратимам і Україні, Дмитро йшов туди, де було найважче, і завжди залишався опорою для тих, хто був поруч.
У його серці поєднувалися мужність воїна, сила характеру та любов до родини. Для близьких він був турботливим чоловіком, люблячим батьком, сином і братом. Для побратимів — надійним другом, який не підведе.
Він загинув у бою, до останнього виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто власним життям виборював свободу України.
Адміністрація комунального закладу «Балашівська гімназія» Кропивницької міської ради».