Ігор Бутченко

Бутченко Ігор Анатолійович народився 30 червня 1987 року в місті Свердловськ (нині Довжанськ) Луганської області.

Родина Ігоря переїхала до Кіровограда (нині Кропивницький) у 1989 році та мешкала в селищі Гірниче, де хлопець пішов до 1 класу школи № 22 (Гірнича гімназія). В 1996 році Ігор змінив школу та пішов навчатися в середню школу-ліцей №25 (ліцей «Європейська освіта»).

Хлопець навчався добре, його захопленням стала історія, література, іноземні мови. Жага до знань змусила його створити з друзями у школі клуб гравців гри «ЩО?ДЕ? КОЛИ?». Команда займала переможні місця серед шкіл міста. За значні успіхи у вивченні окремих предметів (Історія України та правознавство) нагороджувався Похвальними грамотами.

У 2004 році Ігор Бутченко закінчив навчання у школі та вступив навчатись до МАУП, де здобув спеціальність «Правознавство».

При навчанні в МАУП брав участь у Всеукраїнській студентській олімпіаді та здобув почесне 2 місце, а також був делегатом від України на олімпіаді у московському державному університеті.

У 2009 році Ігор Бутченко завершив навчання у закладі вищої освіти та почав працювати на посаді юриста в Райффайзенбанку міста Одеса. У травні 2010 року був призваний до лав ЗСУ та проходив строкову службу, а у 2011 році, після служби, продовжив роботу в Райффайзенбанку та Ощадбанку міста Одеса на посадах юриста.

У вільний час постійно займався спортом та вдосконалював знання англійської мови, яку знав добре, та почав вивчати французьку та німецькі мови. Мріяв поїхати до Лондона, щоб вдосконалити англійську мову. Почуття відповідальності за доручену справу змусило його здобути другу вищу освіту — економіста в Одеському економічному інституті.

У Героя залишилися батько, мати та брат.

Ігор захоплювався вивченням іноземних мов (англійська, французька, німецька). Добре знав історію, захоплювався історією України, досліджував генетику українців. Добре знався у художній та історичній літературі. У вільний час займався спортом.

«Пишу ці слова з великим сумом у серці. Ігор відображав свою неймовірну силу не на словах, а в діях, захищаючи майбутнє наших дітей. Ще в юнацькі роки він вражав своєю мудрістю, ерудицією та глибоким розумінням справ. Його здатність помічати глибокі деталі і розуміти складність ситуацій була феноменальною. Те, що він розумів у юні роки, й досі є неосяжним для багатьох лідерів сучасності. Ігор був прикладом справжнього чоловіка, надійним товаришем. Ця болюча втрата - величезна для майбутнього суспільства. Він завжди житиме в наших серцях і пам'яті як символ мужності, мудрості та взірцем для наслідування», Лебедченко Ілля, 11-А клас.

«Щира і світла душа, мудрий і відкритий погляд – таким я пам’ятаю Ігоря. Він був добрим, відкритим, ерудованим та інтелігентним. Багато читав, тому завжди здавався більш дорослішим за нас. Цікавився історією України, особливо, періодом становлення незалежності нашої держави. Низький уклін тобі, Герою! Вічна пам’ять і вічний спокій! Перше, що зроблю у день Перемоги, – прийду з квітами на могилу однокласника…», Кушнір (в дів.Пухальська) Наталія, 11-А клас.

У травні 2010 року Ігор Бутченко був призваний до лав ЗСУ та проходив строкову службу в 1-му полку з охорони особливо важливих об'єктів (в/ч 3021) м. Дніпропетровськ по лютий 2011 року на посаді стрільця.

У березні 2014 Ігор був мобілізований до в/ч А2800 (160 окрема бригада ППО) м. Одеси, служив на посаді механіка до 17 березня 2015 р.

У 2022 році, 24 лютого, добровільно, відчуваючи особисту відповідальність за захист українських міст, українських родин, кордонів держави, Ігор Бутченко став до лав ЗСУ у 160 бригаді ППО (в/ч А2800) на посаді механіка-водія, після двох років служби в якій, його 2 лютого 2024 року з групою інших військовослужбовців направили до 25 окремої повітрянодесантної бригади (в/ч А 1126) на посаду помічника гранатометника 11 роти 3 парашутно-десантного батальйону.

18 квітня 2024 року Ігор вирушив на перше й останнє бойове завдання. 30 квітня 2024 року захисник загинув, отримавши поранення, не сумісні з життям, біля селища Тоненьке Очеретинської громади Покровського району Донецької області, що на Авдіївському напрямку, захищаючи волю та незалежність України.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня БУТЧЕНКА Ігоря Анатолійовича (посмертно) — солдата (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №353/2024 "Про відзначення державними нагородами України").

• Адміністрація КЗ "Ліцей «Європейська освіта» Кропивницької міської ради".

• Батько — Бутченко Анатолій Володимирович.