Руслан Миколайович Берест народився 27 листопада 1992 року у Кропивницькому. Виховувався у родині, де панували взаємна підтримка, любов і повага.
Після закінчення 9 класу школи №15 (нині Лелеківська гімназія) вступив до професійного училища №2, де здобув професію будівельника. Після завершення навчання працював за фахом, згодом — на Водоканалі. У роботі вирізнявся відповідальністю, працьовитістю та старанністю.
Для своєї родини Руслан був люблячим сином, турботливим братом і надійним другом. Він підтримував рідних, цікавився їхнім життям і, перебуваючи далеко від дому, за першої можливості телефонував мамі.
Навіть на відстані Руслан беріг у серці тепло рідного дому та вірив, що неодмінно повернеться до своїх близьких.
Руслан любив тварин. Із цікавістю займався малюванням та захоплювався радіотехнікою.
Руслан був відкритою, доброю та доброзичливою людиною. Мав багато друзів, які цінували його за людяність, щирість і добре серце.
Він ніколи не залишав без підтримки тих, хто її потребував, умів бути уважним до людей і щиро радів простим речам. Пам’ять про нього залишилася світлою — як про людину працьовиту, чуйну та небайдужу до інших.
У серпні 2024 року Руслан Берест вступив до лав Збройних Сил України. Ніс службу на посаді стрільця — номера обслуги 2-го аеромобільного відділення 3-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, Руслан брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Незважаючи на труднощі та небезпеку військової служби, проявляв витримку, стійкість і силу духу.
30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Антонівка Покровського району Донецької області солдат Руслан Берест загинув, мужньо виконавши свій військовий обов’язок у боротьбі за Україну, її свободу та незалежність.
Тривалий час він вважався зниклим безвісти. У липні 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника.
Вічна пам'ять Герою!
Руслан Берест був людиною щирого серця — добрим сином, турботливим братом, надійним другом, людиною, яка вміла підтримати й залишалася небайдужою до чужого болю. Коли Україна потребувала захисту, він став до лав її оборонців, залишивши вдома найдорожчих людей і свою надію повернутися. Довгі місяці рідні чекали на нього, не втрачаючи віри. Та його повернення стало поверненням у пам’яті. Світлий образ Руслана назавжди залишиться у серцях тих, хто його любив і знав, а його мужність — частиною історії боротьби України за свободу.
Адміністрація комунального закладу «Лелеківська гімназія» Кропивницької міської ради».