Олександр Олександрович Давиденко народився 12 червня 1991 року у місті Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі №32 (нині ліцей «Арт-Плюс»), згодом продовжив освіту в професійно-технічному училищі №8, яке закінчив у 2014 році, здобувши фах лицювальника-плиточника.
У цивільному житті працював у ТОВ «Енергетика майбутнього», займався встановленням сонячних електростанцій, працював сантехніком та у сфері будівництва. Був працьовитим і відповідальним, прагнув розвиватися у своїй професії.
У захисника залишилися дружина, батьки та брат. Родина була його опорою та найбільшою цінністю.
Олександр Давиденко полюбляв риболовлю. На дозвіллі займався спортом.
Побратими знали його за позивним «Мультік». Рідні згадують Олександра як чуйного, доброзичливого, завжди готового прийти на допомогу.
«Мій чоловік був найкращою людиною у світі, чуйним, доброзичливим, завжди готовим прийти на допомогу. Це кохання мого життя…» — зазначила дружина воїна.
5 червня 2023 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 37-й окремій бригаді морської піхоти (в/ч А4548) на посаді матроса, стрільця-санітара.
Закінчив прискорений навчальний курс «Фахова підготовка бойового медика взводу (ВОС — 878)» та здобув кваліфікацію бойового медика взводу. Виконував бойові завдання, зокрема в Донецькій області.
31 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Кринки Херсонської області отримав смертельні поранення внаслідок вибухової травми. Йому було 32 роки.
Похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у місті Кропивницький.
Слава Герою! Вічна пам'ять!
Він був людиною світла — щирим, добрим, відкритим до людей. У мирному житті будував і створював, у час війни — рятував і захищав. Його серце належало родині, а його мужність — Україні.
Пам’ять про Олександра житиме у вдячності побратимів і любові рідних, як символ вірності, честі й самопожертви.
Дружина Наталія.