Володимир Тигнян

Володимир Олександрович Тигнян народився 4 листопада 1989 року в селі Катеринівці, Кіровоградського району, де згодом пішов у школу. Потім продовжив навчання та здобув повну загальну середню освіту в Кіровоградській НВО «ЗОШ-інтернат, ліцей «Сокіл». Професії муляра, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварника ручного зварювання здобув у ПТУ № 8, яке закінчив 2008 року. Товариському, відповідальному хлопцеві завжди доручали серйозні справи.

Шостого травня 2009 року його призвали на строкову військову службу. Спочатку він проходив її в навчальному центрі «Десна», де опановував військову спеціальність механіка-водія, згодом служив у Кривому Розі. Відслуживши, працював переважно на будовах.

Мати – Тигнян Лада Миколаївна.

Брат-близнюк – Тигнян Валерій Олександрович.

Сестра – Тетяна Олександрівна.

Молодший братик – Владислав, який народився вже після загибелі Володимира.

Зі слів матері, Володя дуже полюбляв рибалити. Вона згадує: «Коли ми переїздили із села в місто, то він усе бідкався, де ж він «полюватиме» на рибу. Та невдовзі знайшов і в Кіровограді такі місця: ходив з товаришем Василем вудити на Інгул, на Солдатські ставки. Він мені завжди на день народження приносив упійманих щук, щоб я їх начиняла, готувала фаршировану рибу.

Уже на Донбасі ця його пристрасть до риболовлі стала у пригоді і йому, і його бойовим товаришам. Там син, коли йому з побратимами бракувало їжі, якимось чином примудрявся ловити рибу, на ній вони деякий час і трималися».

Побратими згадують Володимира, як вірного товариша, веселого, готового прийти на допомогу в будь-якій ситуації. 

"Володимир, із братом-близнюком Валерієм, навчалися разом і в школі, і в професійно-технічному училищі, – розповідає мати старшого солдата Лада Миколаївна, – вони й працювали теж разом. Що їм не доручиш – усе робили як слід".

Мобілізували Володимира до лав Збройних Сил України в жовтні 2014 року. У складі 300-го навчального танкового полку, 169 навчального центру сухопутних військ Збройних Сил України. Володимиру присвоїли звання «старший солдат», призначили на посаду командира відділення навчально-танкового взводу навчально-танкового батальйону. Його завданням було навчати новоприбулих солдатів. 

Після підписання контракту з військовою частиною, Володимир воював у зоні АТО, під містом Дебальцевим. Повернувшись звідти, мав у навчальному центрі готувати танкістів.

Хлопець планував і надалі, після ротації, залишитися на службі, на посаді інструктора та захищати Батьківщину Однак, мрії обірвалися…

Загинув Володимир 16 січня 2015 року героїчною смертю, поблизу кургану «Гостра Могила», неподалік селища Польове, Шахтарського району, Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина зайнялася, Володимир намагався врятувати своїх побратимів від полум’я, тож скерував танк в озеро. Всі вибралися, крім Володимира: товариші не змогли його витягти, тому що заклинило люк. 

Похований Герой у місті Кропивницький, на Рівненському кладовищі.

• Мама - Тигнян Лада Миколаївна.

• Сайт Kомунального закладу «Ліцей «Сокіл» Міської ради міста Кропивницького» .

• Вікіпедія