1987–2022 рр.
Біографія
Ігор Валерійович Бур’янов народився 5 вересня 1987 року. Він – випускник Комунального закладу «Преображенська гімназія Кропивницької міської ради», 2002 року. Потім Ігор закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом.
26 лютого 2022 року – призваний до лав ЗСУ. Був бійцем 92 бригади. Ігор загинув при виконанні бойового завдання 5 жовтня 2022 року неподалік села Орлянка, Куп’янського району, Харківської області.
Родина
У загиблого залишилися батьки, дружина та п'ятирічна донечка.
Відгуки друзів
Журналіст Геннадій Рибченков згадує:
«Ігор був надзвичайно відповідальною людиною, достатньо сказати що кропивничани тричі обирали його депутатом Подільської районної у місті Кропивницькому ради, добре знав проблеми мікрорайону і потреби його жителів; міг принести багато користі місту, адже на таких як він, і тримається світ. Це людина настільки великої душі, що могла ділитися своїм теплом з іншими, допомагати їм знаходити вихід зі складної ситуації. Він — захмарний батько, який безмежно любив свою донечку, піклувався про маму, був чудовим чоловіком і точно – одним із найвірніших синів України. Ігор щиро вірив у Перемогу України, й, за покликом серця, з перших днів російської агресії, пішов до військкомату».
Друг і побратим Ігоря – Костянтин Поляков згадує:
«Ми з Ігорем товаришували зі школи, Він був чудовим батьком, який безмежно любив свою донечку, піклувався про маму. Ігор щиро вірив у перемогу України та з перших днів російської агресії пішов до військкомату. Ми часто телефонували одне одному: останнім часом він мав якесь передчуття – сказав нам, щоб ми не плакали, коли його не стане. Але хіба це можливо?»
Військовий шлях
26 лютого 2022 року – призваний до лав ЗСУ. Був бійцем 92 бригади. Ігор загинув при виконанні бойового завдання 5 жовтня 2022 року неподалік села Орлянка, Куп’янського району, Харківської області.
Нагороди
29 червня, в Кропивницькому на фасаді приміщення виконавчого комітету районної ради відкрили меморіальну дошку Воїну-захиснику, солдату Ігорю Бур’янову.
Вічна слава Герою!
Втрачаємо, насамперед, найкращих:
Отців, братів, синів, чоловіків…
Від того нам стає на серці важче
І, в роздумах сумних, бракує слів…
Й тобі цю хресну стежку довелося
Здолати, до Голгофської гори,
Де до вінка тернового вплелося
Те зло війни, що, з півночі, вітри
Примчали в Богом втішену країну,
Що йшла в своє квітуче майбуття…
Обороняв ти мужньо Батьківщину,
Допоки у твого серцебиття
Було ще сил і не було ще рани:
Отої, що спинила твій політ…
Ти заслужив Славетної Пошани:
Тебе вже не забуде Божий світ!
Твій шлях не зупинивсь на півдорозі,
Бо за тобою йдуть вже – крок у крок –
Ті, що тебе увічнять в Перемозі:
Побачиш це ти з янгольських зірок!..
Адміністрація Комунального закладу Преображенська гімназія Кіровоградської міської ради.