Олександр Іванович Калініч народився 13 лютого 1965 року в Кропивницькому. Після закінчення школи №33 (нині Класична гімназія), здобув освіту столяра в технічному училищі №6, пройшов строкову армійську службу. Більше 30 років відпрацював на заводі «Цукгідромаш».
До лав ЗСУ Олександр став у вересні 2022 року.
Родина Олександра втратила люблячого чоловіка, батька та дідуся.
До лав ЗСУ Олександр Калініч став у вересні 2022 року. В січні 2023 був поранений, після лікування повернувся до свого підрозділу, продовжив бити ворога.
Мужнє серце бійця кулеметного взводу перестало битися 7 липня 2023 року. Воно зупинилося в бою неподалік селища Хромове Донецької області. 13 липня, у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища містяни провести в засвіти солдата Олександра Калініча. У вічну путь загиблого провели рідні, друзі, бойові побратими.
Пам'ять про Героя – назавжди в наших серцях!
Цієї війни обпікаючий липень
Нам звістку трагічну про тебе приніс.
Нам болісна кожна Героя загибель,
Омита, в скорботі, потоками сліз…
Жорстока війна віднімає найкращих
У цього життя, що стобарвне таке.
Бо в злих ворогів ненажерливі пащі,
І кожне нутро в них, від крові, п’янке…
Ти – мужній боєць кулеметного взводу –
Агресорів хижих безжалісно бив.
Козацькому роду – нема переводу! –
І ти – той козак, що оцим дорожив,
Йдучи у атаку, тримаючи тверджу
Стальних бастіонів на рідній землі.
Ти справу робив і важливу й найпершу –
Щоб сходило збіжжя у мирній ріллі…
Донецького липня пекуча година
І боязко сонце, крізь дим, вирина…
Ти – мужній боєць, ти – хороша людина,
Та немилосердна ця довга війна…
Герою – тобі – наша вдяка і шана!
І згадку про тебе народ збереже.
Болітиме в нас незагоєна рана,
Коли й Перемога настане уже…