1991-2022 рр.
Тарас Мельстер народився 11 квітня 1991 року. Після отримання загальної середньої освіти у Фортечній гімназії здобув вищу освіту, закінчивши Кіровоградський національний технічний університет. Після навчання працював у сфері інформаційних технологій.
Тарас був єдиним сином директорки громадської організації «Флора» Людмили Шестакової. Його батько, Юрій Мельстер, виховав сина мужнім і свідомим. Рідний дядько Тараса, зараз теж в лавах ЗСУ зараз захищає нашу країну на першій лінії.
Собака Тараса та його дружини Ольги - тібетський мастиф Міка з перших днів війни живе в батьків Тараса.
Тарас служив разом зі своєю дружиною Ольгою Мельстер. Вони загинули в один день.
Колега Інги Дуднік по гуманітарному хабу ГО «Територія успіху», журналістка і телеведуча Олена Горобець написала про Тараса та його дружину Ольгу «Світлі, діяльні, з великим добрим серцем… боляче невимовно…».
У Юлії Сергієнко Тарас із дружиною купували собаку: "Разом прийшли, вибрали й разом з цією собакою були завжди. Тібетський мастиф. Не знаю як зараз, напевно, батьки будуть доглядати. Я навіть не знала, що вони там були. Дізналась, коли таке сталось. Все непоправно і дуже важко".
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Тарас пішов до війська разом із дружиною Ольгою. Вони служили в одній частині: Тарас водієм, дружина - кухарем.
Чоловік та дружина загинули 21 червня на сході України неподалік Борівського на Луганщині. Поховали Тараса та Ольгу 27 червня 2022 року на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в місті Кропивницький.
Подружжя з Кропивницького Тараса та Ольгу Мельстерів, які пішли добровольцями на війну з росією та загинули в один день, відповідно до указу Президента України від 02 березня 2023 року №123/2023 нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна Пам'ять та Слава Герою!
Тарас Мельстер жив із відкритим серцем і чистими намірами, умів бути відданим у любові та рішучим у виборі. Він пішов захищати Україну разом із найдорожчою людиною й залишився вірним до кінця. Його життя обірвалося рано, але пам’ять про нього — світла, жива і вічна.