Руслан Миколайович Кривонос народився 7 грудня 1981 року в місті Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі №4 (нині Ліцей «Центральний») та у 1999 році завершив навчання, здобувши повну середню освіту. Згодом вступив до Державного університету імені Володимира Винниченка на факультет правознавства.
У 2000 році був призваний на службу до Національної гвардії України, яку проходив у військовій частині в Павлограді. Після завершення служби працював на різних посадах, зокрема начальником служби охорони та інкасатором.
Для своєї родини Руслан був підтримкою і опорою, турботливим люблячим батьком, сином та братом. У невимовній скорботі за ним залишились мама, тато, брат та донька.
Руслан завжди прагнув знань і не зупинявся на досягнутому, постійно розвивався, цікавився різними сферами життя та людьми, що його оточували. Він був людиною багатогранною та щирою. Любив грати на музичних інструментах, у музиці знаходив спокій та радість, а своїм теплим виконанням дарував посмішки близьким і друзям.
З дитинства вирізнявся допитливістю, добротою та прагненням робити світ кращим. Для рідних він був джерелом радості, опорою та гордістю. Руслан був воїном, сином, батьком, другом і людиною, чия доброта і щирість ніколи не зникнуть.
У 2014 році, з початком Антитерористичної операції, Руслан Кривонос став на захист України та протягом року брав участь в бойових діях на Донеччині.
Після повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав ЗСУ. Служив головним сержантом у військовій розвідці, командував розвідувальним взводом. Під час виконання одного з бойових завдань стан здоров’я Руслана погіршився, внаслідок чого він помер 2 вересня 2025 року.
За мужність і відданість Україні Руслан Кривонос був удостоєний Відзнаки Президента України та низки почесних нагород від «Оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь». Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, в історії вільної України!
Руслан Кривонос жив із відкритим серцем, уміючи підтримати, навчити, розрадити У дні випробувань він став щитом для рідної землі, вистояв там, де могла вистояти лише людина зі світлом у душі.
Він залишив любов у серцях своєї родини, відданість у пам’яті побратимів, доброту в згадках друзів. Його не стало на землі, та не зник він із життя. Руслан живе в кожному ніжному спогаді, у кожному щирому слові про нього, у кожному тихому рухові серця, коли ми вимовляємо його ім’я.
Вічна шана і вдячність. Він із нами назавжди.
Адміністрація комунального закладу «Ліцей «Центральний» Кропивницької міської ради».